Фото Павла Ботанова

Ювілей Ади Роговцевої як привід знову вклонитися таланту Жінки й Актриси.

У виставі «Схоже на щастя» її Клод – мешканка будинку для літніх людей. Із бісиками в очах, мудра й водночас задерикувата, жвава, небайдужа, вона й у своєму поважному віці готова до нових відкриттів, здатна акумулювати в собі найменші промінчики надії, які посилає їй доля. Тож одного разу вона вирішила залишити той сумнівний рай, де доживають віку, і вирушити туди, де живуть. Для багатьох Ада Роговцева асоціюєтьсясаме з цією героїнею. Відзначивши влітку вісімдесятирічний ювілей, вона продовжує тішити активністю у життій мистецтві, бажанням творити нові вистави і щирим прагненням не залишатися осторонь найболючіших проблем своєї країни.  Факт про те, що майбутня прима українського театру і кіно спершу планувала вступити на факультет журналістики, єодним із найпоказовіших у біографії Ади Миколаївни. Оскільки він дуже переконливо ілюструє істину про те, що правильний вибір життєвого шляху вкрай необхідний для успішного майбутнього.

Навчання в Київському інституті театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, де Роговцева була сталінською стипендіаткою, звання заслуженої артистки України у 23 роки, народної –в 30. У 40 їй було присвоєно звання народної артистки СРСР… 1959-го Роговцеву запросили до трупи столичного Театру імені Лесі Українки, і на його сцені вона виступає ось уже 35 років.Вистави за участю Ади Роговцевої –«Варшавська мелодія», «Священні чудовиська», «Філумена Мартурано»,«Матінка Кураж», «Дама без камелій»,

ЕДУАРД МИТНИЦЬКИЙ, режисер:

Це актриса, чия духовна організаціяй професійний інструмент, наче стрілка дозиметра, завжди бурхливо й точно реагували на найменші коливання, а тим більше зміни театрального фону в країні. Творча психіка актриси надзвичайно рухлива. Вона тонко відчуває різні трансформації режисерських ідей,а з огляду на це – і характеру акторських засобів виразності й природи акторських пошуків загалом.

«П’ять пудів кохання» – уже після перших показів злітали на найвищі щаблі рейтингу столичної театральної афіші. При цьому її кінодоля була не менш успішною: «Салют, Маріє!», «Приборкання вогню», «Вічний поклик»… Сімдесят робіт у театрі й понад сто в кіно – цифри, про які можуть лише мріяти більшість її колег. Театр імені Лесі Українки актриса полишала зі сльозами на очах. Як зізнається Ада Миколаївна, прощалася з кожним сантиметром сцени, з лаштунками, із кожним кріслом у глядацькій залі. Та коли перед людиною зачиняються одні двері, вона може навіть не сумніватися в тому, що незабаром відчиняться інші. Після прощання з Російською драмою актриса зіграла у кількох прем’єрах Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра: «Ошукана», «Рожевий міст», «Вася повинен зателефонувати»… Дві останні – в режисурі доньки Катерини Степанкової. Спектакль «Вася повинен зателефонувати», прем’єра якого відбулася сім років тому, й досі у репертуарі театру. Історія п’єси Каті Рубіної співзвучна з життєвою історією Ади Миколаївни. Шлюб актриси з Костем Степанковим (1928–2004) тривав майже півстоліття, і зараз між ними, за словами актриси, міцний зв’язок… «Я однолюб, – говорив Степанков. – Ада в мене була лише одна. Кохана…». «Степанков не вмів кохати на словах, – зізнається Ада Миколаївна. – Він серцем любив, своїм ставленням, своїми вчинками… І жалівтак само – не на словах, а на ділі». Нині своїм театральним шанувальникам актриса призначає побачення у майстерні театрального мистецтва «Сузір’я», Театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра, примушує їх ретельно стежити за афіша – ми інших театральних майданчиків, які залюбки приймають її творчі вечори та антрепризи. Аду Роговцеву часто запрошують у телевізійні проекти… «Найчастіше отримую ролі старої бабці, літньої матері чи тітки, – не без гумору коментує Ада Миколаївна. – Десь один раз на п’ять років трапляються сценарії,де написано: дама в літах, із залишкамиколишньої краси. І тут я підбадьорююсь». Події останніх років примусили говорити про Аду Роговцеву як про людину з активною громадською позицією. Актриса – частий гість в українськихвійськових, які служать на сході. «Я підтримую свою Батьківщину перед агресією колосального монстра, – говорить Ада Роговцева. – Не хочу, щоб мене і моїх дітей знову зробили рабами. На нашу країну наступають, у мене немає іншого вибору…»

СВІТЛАНА ОРЛІЧЕНКО, актриса:

Я дякую Богові та долі за те, що маю щастя спілкуватися з Адою Миколаївною не лише на сцені, а й за лаштунками, у житті!

Захоплююся неймовірною працездатністю та професіоналізмом цієї людини. Коли раптом відчуваю втому, сум, зневіру тощо, то достатньо згадати про Аду Миколаївну й подібні думки просто зникають. Якщо порівнювати її, скажімо, з явищем природи – вітер, сніг, дощ, – то для мене вона – веселка!

АХТЕМ СЕІТАБЛАЄВ, режисер, актор:

Ада Миколаївна – це космос, без найменшого перебільшення. Вона справді прекрасна жінка. Її любові, мудрості, сили духу, життєлюбства й професіоналізму вистачає на всіх, хто потрапляє в орбіту актриси, а заряд теплоти і доброти огортає тебе всього.

До численних відзнак та звань Героя України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка в Ади Роговцевої цього року додалася ще одна: за видатний внесок у розвиток українського кіно. Президент України Петро Порошенко нагородив актрису Державною премією імені Олександра Довженка.

Текст надано редакцією журналу «Театрально-концертний Київ»

Автор: Алла ВЛАСОВА

До 80-річчя Ади Роговцевої

Фото з особистого архіву актриси