Народився 4 серпня 1931 року в Києві.

Закінчив Київський педагогічний інститут (1956) та Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка–Карого (1964), де з 1993 року працював на посаді професора.

Працював у театрах Києва (імені Франка, імені Лесі Українки, Театрі оперети), Одеси, Севастополя, Запоріжжя, Миколаєва, ставив вистави у Росії, Словаччині, Болгарії… З 1994 року — художній керівник Київського театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра.

Поставив понад 150 вистав, концертних програм, теле- та радіо- вистав в Україні, Росії, Німеччині, Болгарії, Словакії, Литви, Латвії. Народний артист України, народний артист Росії.

«Театр – захоплення людини, яка на кілька годин занурюється в інший світ, сприйняття якого залежить від сили уяви самої людини. Вплив театру трансформується в якусь іншу якість, може бути, в наступних поколіннях, в загальнокультурному контексті. Культурна спадщина передається незримими шляхами – культура сприйняття, культура мислення, культура почуттів. Зрештою, світ не такий страшний, коли є театр».

З інтерв’ю Gazeta. UA

«Порядність — це коренева система, початок її — у культурних накопиченнях! Дуже важлива якість для актора, ще важливіша — для режисера. Це не означає обов’язкову наявність аристократичних витоків і обізнаність майже в усьому. Головне — внутрішня потреба сприйняття реального світу, а не сфокусованого під власні інстинкти. І це є ознакою інтелектуального права на цю професію, яке передбачає порядність, як кажуть піаністи, «у пальцях». І все, що сприймає і знає режисер, — все це через оптику вічних цінностей. А втім, можна працювати режисером і не бути ним. Мейєрхольд казав: «Неможливо знати все, але здогадуватися треба». А здогадуватися, звісно, на основі інтелігентності. Її початок — порядність».

З книги «Знати, для чого живеш…»