15 січня – 7 березня 2025 року на базі Київського академічного драматичного театру на Подолі імені Віталія Малахова проходила Резиденція для режисерів «Досвід майстра». На адресу Спілки надійшла 31 заявка від режисерів_ок, акторів_ок і драматургів_инь. При опрацюванні поданих заявок зважали в першу чергу на досвід режисерів_ок, їхню готовність бути присутніми на всіх сесіях Резиденції та їхні мотиваційні листи. В результаті було обрано 4 учасниці з Києва: Тетяну Костинюк, Марію Тесленко, Марію Шварньову і Наталю Пономаренко. Вони спостерігали за репетиціями вистави «Як стихне шуру-буря зла» американського режисера і драматурга Річарда Нельсона.

На 1 сесія Резиденції учасниці спостерігали за застільним періодом репетицій.

Марія Шварньова: «Перш за все, я дуже вдячна за можливість прочитати п’єсу, яку Річард Нельсон написав спеціально для вистави, і особисто обговорити з ним її задум та процес роботи над текстом. Вражає, як глибоко він занурився у творчість Леся Курбаса, а також у контекст, у якому працювала трупа «Кийдрамте». Результатом став текст, наповнений такими живими й переконливими діалогами, у яких впізнаєш не лише людей того часу, а й нас самих сьогодні. Протягом першого тижня резиденції ми говорили про вибір теми для вистави, про те, чим відрізняється американська драматургія та театр від українського, а також про той театр, який цікавить самого Річарда. Це аскетичний театр, у якому ми передусім спостерігаємо за взаєминами між людьми, які розгортаються тут і зараз: як вони розмовляють один з одним, про що саме і, найважливіше, як вони слухають одне одного».

Марія Тесленко: «Ми застали перші роботи з текстом, в яких актори “вдихали життя в слова”. З роботи з Річардом відмітила цікавий момент, що режисер не зациклюється на таких засадах як тема, ідея, наскрізна дія і надзавдання персонажів, бо за його словами ці поняття обмежують дії персонажів, бо людина набагато ширша для розуміння, ніж ці поняття».

Тетяна Костинюк: «Під час першої сесії ми спостерігали етап розводу сцен, аналізу тексту та пошуку взаємодії між персонажами. Цікаво бачити як пан Річард детально вибудовує думку, яку він хоче донести конкретною сценою. Також він завжди питає і слухає думку акторів. Якщо їм щось не комфортно, вони разом шукають спосіб це змінити».

Наталя Пономаренко: «Я отримала новий корисний досвід та нові ідеї. Завжди цікаво дізнаватись інші методи роботи над виставою, інші погляди на те, що таке театр, особливо коли це думки такого майстра як Річард Нельсон. Мене зацікавило те, що режисер не акцентує свою увагу на музичному оформленні, грі світла ,наважусь сказати, не замислюється над тим, що глядача потрібно розважати спецефектами. Режисер вкладається в те, щоб створити істинний момент з життя на сцені, прагне, щоб слова, сказані героїнями, були щирими, щоб ті діалоги, які звучать були живими, щоб глядачі відчували, ніби вони справді підглядають у шпарину за звичайними моментами побуту шести жінок. Адже все наше життя це театр, тому це гарна ідея – змінити все місцями і на сцену перенести життя».

На 2 сесії Резиденції для режисерів від НСТДУ. Учасниці спостерігали за наступним етапом репетицій вистави «Як стихне шуру-буря зла» Річарда Нельсона.

Тетяна Костинюк: «Під час другої сесії ми потрапили на репетиції фінальних сцен вистави. Багато в чому цей етап був подібний до попереднього, з акторським розбором тексту та розводом по мізансценах. Але тепер добавилось більше реквізиту, вигородки стали максимально подібними до тих декорацій, які будуть на сцені. Також актори вже активно працюють над сценами танців, які відтворюють оригінальні танки з «Макбета» Леся Курбаса».

Марія Тесленко: «На другій сесії ми спостерігали за репетиціями у вигородках, з доданою хореографією і музикою. Хореографія цікава, доволі сучасна, особливо, якщо оцінювати це з точки зору Броні (героїні вистави) та жінок Київдрамте, я б навіть сказала, проривна. Дуже подобається спостерігати за акторами, як вони імпровізують і як Річард дає їм таку змогу».

Марія Шварнова: «Мені здається, Річард написав дуже цікаву й важливу п’єсу для всіх нас. Слухаючи текст знову і знову, думала: «Чому ж нікому з нас не спала на думку така ідея?». Але, мабуть, у цьому й полягає феномен бачення на відстані, коли дистанція дає можливість виокремити головне. Ця вистава дивовижним чином буде однаково цікавою як пересічному глядачеві, який, можливо, вперше познайомиться з творчістю Курбаса, так і відданим театралам, адже ще ніколи ми не дивилися на історію театру «Березіль» з такого ракурсу. Ця вистава — це можливість буквально сісти та поговорити за одним столом із людьми, які вже стали для нас героями легенд і міфів. А тут вони живі та справжні, сповнені таких самих турбот, радощів і проблем, як і ми. Від цієї схожості однаково по-рідному тепло і до болю сумно».

На 3 сесії учасниці спостерігали на передпрем’єрним і прем’єрним періодом постановки Річарда Нельсона.

Тетяна Костинюк: «Третя сесія стала завершальним етапом у спостереженні за створенням вистави «Як стихне шуру-буря зла». Ми побачили фінальні процеси народження вистави. Відбувся перехід на сцену та адаптацію декорацій в цей простір. Також додалися світло, звук, костюми та ігровий реквізит. Це все створило справжню кіношну атмосферу в театрі. Але найцікавіше було спостерігати за життям, що вирувало в цій атмосфері, коли актори проганяли певні епізоди або всю виставу. Як їхні персонажі ставали реальними людьми в метрі від глядача. Ця близька фізична відстань і ще ближча ментальна, дозволяли повністю зануритись в історію пана Річарда. Загалом, я дякую всім організаторам резиденції та Річарду Нельсону за можливість пройти цей шлях з командою вистави».

Марія Шварнова: «Вистава «Як стихне шуру-буря зла» — цікавий досвід спостереження за театром драматурга, де слово є основним важелем і головним засобом виразності. Це аскетичний театр, де ти сідаєш з акторами «за один стіл» і проживаєш з ними один день їхнього життя. Для мене це був приклад того, як можна написати гарну сучасну п’єсу з живими, не пластмасовими діалогами, в яких пізнаєш себе. Саме в такому театрі розумієш вагомість мізансцен і мови тіла, які з театру перейшли в кіно, а тепер знову повертаються на сцену. Дякую за натхнення та роздуми».

7 березня завершилася Резиденція для режисерів НСТДУ. Дякуємо колективу Театру на Подолі та його керівнику Богдану Бенюку за унікальну можливість спостерігати за творчим процесом створення вистави відомого американського постановника Річарда Нельсона. Висловлюємо подяку режисеру за приділений час і відповіді на питання молодих режисерок під час Резиденції. І самим учасницям дякуємо за виявлену цікавість до проєкту, за участь у трьох сесіях, відгуки і фото. До зустрічі у нових проєктах Спілки.

Режисер Річард Нельсон і творці вистави “Коли стихне шуру-буря зла”. Фото Лєнки Кириченко-Поволоцької