У Києві відбулася Зимова школа НСТДУ «Театр з людьми та для людей: можливості партисипативного театру пригноблених в умовах війни та порушень прав людини».

Проєкт Сезонні школи заснований Головою НСТДУ Богданом Струтинським у 2016 році:

«Головне завдання сезонних шкіл – відкривати нові методи, підходи, давати актуальні інструменти для розвитку, для впровадження змін. Методика театру пригноблених дає можливість пропрацьовувати важливі і часто болючі соціальні проблеми. Театр, спрямований на людей, має бути чутливим до таких проблем, тож співпраця з Спілки з «Театром змін» та вибір теми першої сезонної школи цього року не є випадковим».

Зимова школа проходила у партнерстві з Громадською організацією «Театр змін» у приміщенні Київського Будинку актора. На адресу Спілки надійшло 55 заявок, з яких було відібрано 16 учасників з семи міст країни – професійних акторів, режисерів, театральних менеджерів, акторів-аматорів і студентів, які здобувають акторську та режисерську спеціальність.

Теоретичні лекції та практичні воркшопи проводили:

• Яна Салахова – голова ГО «Театр змін», практикиня методики театру пригноблених з 2014 року, співзасновниця української школи театру пригноблених та онлайн-фестивалю партисипативних театрів «Театр на кордонах».
• Владислава Крижна – тренерка методики форум-театр, неформальної освіти у напрямку розвитку креативності, засновниця освітньо-культурного проєкту «Театр “Сцена життя”», співзасновниця Української спільноти практики театру пригноблених.

Першого дня спершу відбулося знайомство між лекторами та учасниками, кожен поділився своїм очікуванням від проєкту. Далі лектори розповіли історію та філософію театру пригноблених. Познайомили з принципами роботи на майстерні форум-театру. Потім перейшли до практичних тренажів – ігор та вправ, які використовуються в театрі пригноблених. Під кінець поговорили про Театр образів та завершили обговоренням.

Другий день почався з активного обговорення текстів, які лекторки задали почитати на домашнє завдання. Після знайомства з кількома новими цікавими практичними тренажами за методом театру пригноблених, тренерки розповіли про структуру форум-вистави. Далі учасники поділилися на дві групи і підготували етюди. Опісля показів усі емоційно обговорювали побачене. Адже обидва етюди були на тему проблем в культурній галузі. Навіть на перервах на обід чи чай/каву учасники не переставали ставити питання тренеркам, спілкуватися і обмінюватися досвідом між собою.

На третій день, після невеличної розминики-тренажа, лекторки презентували етапи і принципи роботи на форум-виставі: робота з акторами, хто такі джокери, структура вистави, взаємодія з глядачами та ін.. Далі учасники знову розділилися на дві групи і допрацьовували замальовки до своїх форум-вистав. Потім відбулися покази, які завершилися гарячим обговоренням піднятих у виставах проблем та пошуком способів їх вирішення. Наприкінці присутні поділитися своїми враженнями від отриманого нового досвіду і знань про Театр пригноблених.

Більшість відмітила теплу дружню атмосферу протягом трьох днів, можливість вільно висловлюватися, знаючи, що ніхто не засудить і не знецінить твою думку, можливість помилитися і не бути при цьому присоромленим, відчула єднання і довіру до усіх присутніх. Це все відбулося завдяки досвідченому куруванні процесом навчання тренерок школи.  І на завершення учасники отримали сертифікати Зимової школи від Голови НСТДУ Богдана Струтинського і побажання втілювати набутий досвід у своїй практиці.

Дякуємо усім учасникам за цікавість та бажання розвиватися, а тренеркам Яні Салаховій та Владиславі Крижній за те, що поділилися знаннями і методом роботи Театру пригноблених.

Відгуки учасників:

Анастасія Вічна (м. Київ): «Нарешті, зібралась поділитись корисним досвідом. Минулого тижня мені пощастило потрапити на зимову школу від Національної спілки театральних діячів України , присвячену концепту театру пригноблених і, зокрема, методу форум-театру. Роки півтора тому ми шукали назву для свого колективу, і я зупинилась на слові “форум” як можливості комунікувати і чути глядача. Ми навіть почали придумувати емблему, але зрештою так і залишилися без назви, бо поки маємо всього одну виставу) Та виявляється, існує цілий метод, в рамках якого можна використати театр у якості інструменту для обговорення чи вирішення суспільно важливих питань. Після повномасштабного вторгнення я стала шукати в театрі можливості діалогу, але в рамках умовно традиційного театру цей діалог, як правило, не передбачає активної участі глядача. Форум-театр уможливлює його через свої засоби. Театр – то є бездонна бочка) там можна копати і викопувати без обмежень, і майстерня від Театру змін ще раз довела цю думку. Дякую Спілці і дякую борчиням за права людей і суспільне благо Владиславі Крижній і Яні Салаховій , які відкрили для мене нові грані театрального мистецтва».

Рівненський академічний обласний театр ляльок: «Цими днями відбулася Зимова школа “Театр з людьми та для людей”, організована Національною спілкою театральних діячів України. Артистки-ляльководи Рівненський академічний обласний театр ляльок Валерія Щепковська та Юлія Гольонко взяли участь у цій події. Вони поділилися враженнями, досвідом та перспективами використання набутих навичок та вмінь з колективом театру. Ідеї “театру пригноблених” та “форум-театру” як методу соціального театру можуть стати додатковим інструментом у повсякденній роботі з авдиторією та громадами Рівненщини».

Христина Коркуна (м. Львів): «Хочу подякувати за ці дні. В першу чергу за те, що це не була просто теорія, а ми мали можливість на собі спробувати і відчути принципи роботи Театру пригноблених, метод форум-театру. Нам наче відкрили двері, взяли за руку і повели відкривати щось нове. Цей метод зараз дуже актуальний, як на мене, і його треба поширювати. Бо тут кожен має право на свою думку, може її вільно висловити, щоб дійсно робити зміни в країні. Бо кожна зміна починається з нас самих. Тішуся, що познайомилися з такими практиками і хочу надалі їх досліджувати як в театральній сфері, так і в соціальних проєктах».

Олена Шамріна (м. Київ): «Я займаюся театром більшу частину свого життя, але після початку війни, не завжди бачу, для чого я це роблю. Якісь сенси втрачаються в роботі… Так, після вистави глядачі підходять, дякують, кажуть, що все сподобалося, все було класно. Але я не відчуваю важливості своєї роботи. На форум-виставах питання важливості очевидне, адже тут піднімаються важливі для людей теми, а головне спільно шукаються способи їх вирішення. Тому мені хотілося б спробувати нині працювати саме в цьому напрямку».

Сергій Матвейчук (м. Вишневе): «Мені була цікава специфіка форум-театру по відношенню роботи з дітьми. Другий рік я викладаю у ліцеї акторську майстерність для дітей 1-6 класів. Я помітив, що за принципом роботи класичного театру дуже важко навчити дітей основам акторської майстерності. Вони на різному рівні сприйняття знаходяться, по-різному вмотивовані, їм важко йти цим шляхом. Тому я почав шукати різні форми театру і в даному випадку мене зацікавив форум-театр як один з інструментів залучення дітей до акторської майстерності. Спробую тепер втілити цей метод на практиці».

Володимира Вірстюк (м. Івано-Франківськ): «Буду відверта. Це дуже складний театр. Психологічно, морально, фізично і у всіх його сенсах. Після показів наших вистав і обговоренні, я дуже хвилювалася і переймалася тими проблемами, які там були підняті. Для мене це дуже напружений театр, який змушує багато думати, аналізувати, шукати рішення. Я дуже вдячна за цей досвід. З першого дня мені було так комфортно, я встигла з усіма законектитися, ми так об’єдналися, зблизилися… Дякую усім, особливо нашим тренеркам, за таку унікальну можливість попрацювати разом».

Відеовідгуки учасників на Youtube-сторінці НСТДУ.