Всеукраїнський конкурс молодих акторів імені Івана Франка відбувся в 17-те.

Національна спілка театральних діячів переконана, що коли говорять гармати, музи не можуть мовчати. Тому цьогоріч вирішила не переносити конкурс. Адже навчальні заклади, у тому числі й творчі, продовжили роботу і багато театрів відновили діяльність. Та й самі актори неодноразово писали, запитували, цікавилися… Тому питання про необхідність проведення було швидко вирішене. Єдине, конкурс (як і в останні два пандемічні роки) відбувся у форматі онлайн.

У попередні роки учасники обирали прозу і вірші як сучасних українських авторів, так і класиків. Обов’язковою умовою 17-го конкурсу була програма на основі текстів, написаних після 24 лютого цього року. Тобто тих, які є рефлексією на російську агресію та війну в Україні. А таких віршів та оповідань назбиралося вже чимало і щодня їх стає все більше та більше. Адже література – це також меч, який допомагає і підтримує тих, хто нині в справжньому бою.
Без змін залишилася решта умов участі. До конкурсу допускалися професійні актори театрів та концертних організацій (до 35 років включно) та студенти вищих навчальних закладів культури та мистецтв (від 15 років). Перші брали участь у категорії «Професіонали», другі – «Юніори».

Роботу конкурсантів оцінюватло професійне журі, до складу якого цьогоріч увійшли провідні митці з різних куточків України, які поділилися своїми очікуваннями щодо конкурсу:

Оксана Дмітрієва, головна режисерка Харківського театру ляльок ім. В. Афанасьєва, педагогиня, заслужена артистка АР Крим.
«Мені здається, що діяльність культурного фронту зараз необхідна. Ми це відчули на власному досвіді, коли наш театр почав грати вистави на станціях метро міста Харкова. Це дивовижне відчуття. Театр – як терапія, театр – як надія, театр – як молитва, як ілюзія миру.
Я багато читаю поезії. Вона надихає. Під час війни я відкрила для себе дивовижних поетів – Даша Гладун, Ігор Астапенко, Катерина Міхаліцина. Я дуже пишаюсь творчістю львівської акторки і режисерки Надійки Крат. І, звичайно, для мене найголовніший харківський голос, улюблений поет Сергій Жадан. Мені кожного ранку потрібні його слова – брати і сестри ми на день ближче до Перемоги!»

Олександр Книга, генеральний директор – художній керівник Херсонського театру ім. М. Куліша, президент Міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії», голова Євразійської театральної асоціації, народний артист України:
«Роль мистецтва в складні для суспільства часи виростає в геометричній прогресії, – вбачає Олександр Книга. – Адже слово набуває вибухової сили. Ми спостерігаємо сьогодні як миттєво народжуються пісні, підхоплюються масою людей, стають легендами, життєвими ліками, антидепресантами в складних обставинах, спровокованих війною. Терапевтична, патріотична і життєдайна функція мистецтва посилюється і її важко недооцінити.
Місія конкурсу, на мій погляд, це пошук молодих талановитих митців, і привернення ще більшої уваги суспільства до творчості Івана Франка та української літератури загалом. Я ще не встиг з’ясувати, хто написав текст пісні про Байрактар, але навіть коли мене заарештували і везли з дому, в машині грало наше українське радіо і російські військові жваво реагували на цю пісню. Слово стало зброєю і вразило ворога. Тож чекаю від конкурсу відкриттів. Нових емоцій, театральних одкровень і нових поетичних форматів».

Андрій Бакіров, головний режисер Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка, заслужений артист України:
«Національна культура є потужною зброєю в часи великих випробувань для будь-якої нації. Саме сьогодні всім нам необхідна активна участь у Перемозі. Кожному на своєму фронті. Музи не мають мовчати. Їх переможний голос має лунати скрізь. Адже спочатку було Слово… Слово може мати руйнівну силу, а може відроджувати. Я очікую в Слові перемоги світла над темрявою.
Думаю, про Місію можна буде говорити (або ні?) після проведення конкурсу, бо учасники вільні в виборі та трактуванні обраних текстів. Але сам факт проведення, збереження традиції, відкриття нових імен Авторів та Виконавців в складні часи для нашої країни, вже сам по собі важливий. Бо він – продовження! Бо він – рух! Що стосується поезії, для мене став відкриттям поетичний талант актриси львівського театру «І люди, і ляльки» Надії Крат».

 Галина Кобзар-Слободюк, акторка Одеського обласного академічного українського музично-драматичного театр ім. В. Василька, заслужена артистка України:
«Світ це проміжок між двома війнами», сказав хтось дуже розумний, – розмірковує Галина Кобзар-Слободюк. – Важко було собі уявити, що ми відчуємо це на собі… Чомусь першим прийшов на пам’ять Франковий рядок з «Мойсея»: «Народе мій замучений, розбитий…» І це про нас, сьогодні. Але… Ми такий сильний, незламний народ, що обов’язково витримаємо і ПЕРЕМОЖЕМО! Бо незважаючи на війну – сіємо, будуємо, ставимо вистави, пишемо вірші і проводимо конкурси. Бо ми ЖИВЕМО! Віримо в Перемогу! Цитуючи знамениті Франківські рядки, які стали піснею «А твоє слово гостре, як бритва…», впевнена, СЛОВО має звучати, конкурс має бути, бо слово народжує емоцію, емоція позитив і віру… Віру в Життя, і в Перемогу!»

Олена Хохлаткіна, акторка Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, народна артистка України:
«Я горда, пишаюсь українцями, – підсумовує Олена Хохлаткіна. – Коли гримлять гармати, наші музи теж не мовчать! Слово, поезія, театральне мистецтво – це наша зброя, яка надихає тих, хто тримає справжню збою. Проголошує, що наша нація незламна і вільна. Митці пишуть нашу історію разом з армією. Весь світ бачить, чує, читає, розуміє і захоплюється силою духу українського народу, міццю наших ЗСУ. Тож поки ми живі, будемо творити і прославляти своєю творчістю свій нескорений народ».

Олег Стефан, актор Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, заслужений артист України:
«Ворог прийшов на нашу землю не заради землі, московити зі своєю ладу дати не можуть. Він прийшов знищити все українське і насадити своє: крадене, рабське, потворно викривлене і нам чуже. Знищити українське – це знищити наше слово, нашу пісню, нашу свободу і спосіб нашого життя і мислення. На лінії вогню зараз іде бій за те, щоб Україна-ненька жила, а її слово і пісня продовжували потужно, як ніколи до цього, звучати на весь світ. Це і є головна місія цього конкурсу. Від всіх мистецтв і від цього конкурсу зокрема у цей доленосний час не чекаю шедеврів, але щирості, чесності, глибокої віри і, на противагу нашим ворогам, людяності.
Моє особливе захоплення викликає нині поезія, що прокинулась серед простих людей: воїнів, студентів, людей різних професій, бабусь і дідусів, які можливо і не вважають себе поетами, але високим словом доводять, якою потужною і великою є наша нація. Слідкую за поетичною творчістю акторки Надії Крат. Талановито і потужно».

Цього року ми отримали 91 заявку! Однак, технічний відбір пройшли не всі конкурсанти. Відео, які не відповідали умовам конкурсу, не були допущені до участі у конкурсі. Про це ми повідомили заявникам персональними листами. До конкурсу допущено 80 заявок.

Відео всіх учасників можна на офіційному YouTube-каналі Національної спілки театральних діячів України:
Плейліст «Професіонали»
Плейліст «Юніори»

Глядачі теж мали змогу визначитися зі своїми пріоритетами. Глядацьке голосування тривало кілька тижнів і переможницею було визнано студентку Київського національно інституту театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого Поліну Філіппову, яка набрала 586 голоси. Її відео на момент фіналу голосування набрало 1428 переглядів.

Серед юніорів також слід відзначити:
Микита Чалий – 553 голоси та 667 переглядів
Катерина Папуша – 458 голосів та 1092 перегляди
Вікторія Ваджура – 345 голосів та 703 перегляди

Серед професіоналів лідирували:
Наталія Шмарко – 483 голоси та 499 переглядів
Ліна Підцерковна – 273 голоси та 298 переглядів
Валерія Клейменова – 228 голосів та 302 перегляди

А за результатами голосування членів журі було визначено переможців:

Професіонали:

Перша премія – Андрій Карпов, актор Театральна спільнота DSP і театру «Почайна» (56 балів). Андрій прочитав вірш Віти Харламової «Діти війни» Конкурсне відео.
Друга премія – Оксана Рогутська, акторка Житомирського обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги (45 балів). Оксана прочитала вірш Сергія Жадана «Візьми». Конкурсне відео.

Юніори:

Перша премія – Ганна Манжура, студентка Київського національного університету культури і мистецтв (44 бали). Ганна прочитала власний монолог «Правда, ми будемо завжди». Конкурсне відео.
Друга премія – Юлія Вишнякова, студентка Київського університету культури (39 балів). Юлія виконала вірш Оксани Радушинської «Тепер боги не рахують дати». Конкурсне відео.

Вітаємо переможців і дякуємо членам журі за велику і плідну роботу!

З іменами лауреатів попередніх років конкурсу можна ознайомитись за лінком.