Минулого року чорноморське узбережжя Одеси гостинно приймало акторів (про Велику літню школу читайте тут). Цього ж разу ми скликали до Одеси драматургів, аби навчатися створенню інсценівок в рамках ІІІ Лабораторії драматургії НСТДУ. Тривала вона з 21 по 27 червня на території оздоровчого комплексу Люстдорф.
Проєкт засновано 2019 року за ініціативи Голови НСТДУ Богдана Струтинського. За два роки в рамках Лабораторії народилося понад два десятка п’єс. Деякі з них вже отримали своє сценічне втілення, увійшли до репертуарів театрів по всій Україні, а їхні автори беруть активну участь у фестивалях та отримують престижні премії, як в Україні так і за кордоном.
Інсценівка, адаптація, трансформація… ІІІ Лабораторію драматургії НСТДУ присвячено саме всім видам роботи драматурга над чужим літературним твором, будь то проза, драматургія чи лірика. Цього разу наш творчий куратор Павло Ар’є запросив у співкураторки Лєну Лягушонкову – драматургиню, яка, як ніхто інший, знається на особливостях адаптацій та інсценізацій.
Як правило, перша резиденція Лабораторії передбачає лекції з основ драматургії, індивідуальну роботу з творчими кураторами та майстер-класи від театральних практиків. Окрім теоретичного блоку, який підготували Павло та Лєна, завданням кураторів було максимально швидко залучити учасників до практичної роботи.
Тож аналізуючи досвід драматургів почали створювати власні інсценівки, які традиційно будуть оприлюднені під час Фестивалю сучасної драми та запропоновані театрам до постановок.
Паралельно з Лабораторією в Одесі тривала Школа для оперних диригентів (куратор Євген Лавренчук, заслужений артист України), ініційована НСТДУ в рамках постійного проєкту Сезонні школи. Командою Спілки спільно з кураторами Лабораторії був запропонований експеримент у вигляді кооперації учасників обидвох проєктів.
Перші сцени інсценівок «Червоної шапочки», карпатських казок, «Перехресних стежок», «Віднесених вітром», «Ста тисяч», «Метаморфоз», «Саду божественних пісень», «Сліпого музиканта» було запропоновано втілити режисерам у форматі читки або міні-постановки. Акторами були як драматурги та режисери, так і члени команди Спілки. А майданчиком для показів стала уся територія бази, на якій проживали та навчалися учасники.
Результат такого експерименту допоміг візуалізувати чорновий варіант майбутнього тексту та розібратися у тому, над чим ще варто попрацювати. Обидва навчальних табори дійшли висновку, що такий формат був корисним та цікавим як драматургам, так і режисерам.
Окрім організаційної складової, члени команди НСТДУ брали активну участь у навчальному та творчому процесі. Зокрема Ольгою Байбак, кураторкою освітніх та творчих проєктів Спілки, був запропонований блок з авторського права, який викликав неабияке зацікавлення з боку драматургів. Ольга також залюбки відгукнулася на запрошення Павла Ар’є, який був режисером адаптації «Саду божественних пісень» автора Василя Пачовського, і дебютувала у читці як акторка.
Чимало встигли в рамках Лабораторії: створювали синопсиси, розкадровки та написали по декілька сцен до кожної з інсценівок.
За три роки Лабораторія драматургії НСТДУ стала досить авторитетним проєктом. Почувши звістку про те, що вперше проєкт відбудеться в Одесі, нас запросили місцеві ЗМІ, аби докладніше розповісти про ініціативи НСТДУ, тренди в драматургії і запит театрів на адаптацію та інсценівку.
Ефір Українського радіо: Одеса слухайте за посиланням.
Запис програми «Світло» на 7 каналі за посиланням.
Для драматургів навчання триватиме, адже зовсім скоро на них чекатиме вже друга резиденція Лабораторії.
