8 липня – день народження народного артиста України Леся Танюка. Сьогодні йому виповнилося б 80.
Режисер театру і кіно, педагог, громадський діяч, перекладач, літописець українського театру… людина безмежного таланту.

Леонід (Лесь) Степанович Танюк народився у селі Жукин Димерського (нині Вишгородський) району на Київщині. Батько Стефан Самійлович викладав українські мову та літературу, мама Наталя Миколаївна – іноземні мови.

Під час ІІ Світової війни трирічним хлоп’ям потрапив разом із батьками до німецьких концтаборів.
По війні родині не дозволили повернутися до Києва, і Танюки оселилися на Волині.

У повоєнні роки після закінчення школи працював ливарником-формувальником на Луцькому механічно-ливарному заводі. Захоплювався театром, навчався у культосвітньому технікумі. Обдарованого хлопця за якийся час прийняли до акторської групи Волинського обласного музично-драматичного театру.

1963 р. закінчив режисерське відділення Київського інституту театрального мистецтва ім.І.Карпенка-Карого.Ставив спектаклі у Львівському, Одеському, Харківському драматичних театрах.

1959 р. став одним із засновників та президентом Клубу творчої молоді, що до нього входили Ліна Костенко, В.Чорновіл, І. Світличний, Алла Горська, В. Стус, І.Дзюба та інші дисиденти. Через переслідува

ння за діяльність у Клубі виїхав до Москви. У 1965—1986р.р. ставив спектаклі у театрах ім. Станіславського, ім. Пушкіна, ім.Маяковського, МХАТі та інших. У 1986-88р.р. – головний режисер Київського молодіжного театру. З політичних мотивів був звільнений, перебував на творчій роботі.

Обирався народним депутатом України 1-5 скликань, очолював парламентський Комітет з питань культури і духовності.

У 1989- 2014 рр. — голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. В. Стуса.

У 1992 р. очолив Національну спілку театральних діячів України.

У березні 1999 р., після загибелі Вячеслава Чорновола, був обраний заступником Голови Руху.

Автор понад 600 публікацій на теми культури, політики, мистецтва; книг: «Мар’ян Крушельницкий», «Хроніка опору», «Монологи», «Парастас»; видань «Твори у 3-х томах. Слово. Театр. Життя» та фундаментальної роботи «Щоденники без купюр» у 60 томах (вийшло друком 37).

Перекладав твори Шекспіра, Мольєра, Брехта, Піранделло, Апполлінера.

Режисер понад 50 вистав: «Маклена Граса» і «Патетична соната» М. Куліша; «Ніж у сонці» — за І. Драчем; «Матінка Ку

раж» за Б. Брехтом; «Месьє де Пурсоньяк» за Мольєром; «Принц і жебрак» за М. Твеном; «Диктатура совісті» М. Шатрова та багатьох інших.

Режисер картини «Десята симфонія», сценарист фільму «Голод-33», автор серії телефільмів про Розстріляне Відродження.

Професор Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка Карого.

“Так часто забороняли ваші спектаклі, книги, звільняли без права працювати, а ви все одно продовжували свою діяльність. Звідки у вас такий оптимізм?