З 16 по 25 вересня 2026 року у Києві відбулася десятиденна міждисциплінарна резиденція TEXT/BODY LAB, яку організовувала НСТДУ у партнерстві з Національним художнім музеєм України та Театром Драматургів. Кураторками лабораторії були драматургиня, співзасновниця Театру Драматургів, авторка експериментальних театральних і міждисциплінарних проєктів Юлія Гончар та хореографка, режисерка, засновниця Totem Dance Group Кристина Шишкарьова.
На адресу Спілки надійшло 57 заявок від бажаючих взяти участь у резиденції. Кураторки відмітили, що було багато хороших заявок, а також широку географію заявників_ць (з 18 міст!), тож обирати було досить складно. При відборі зважали на досвід роботи в танцювальному і перформативному секторах, на мотиваційні листи та відеороботи заявників_ць, а також на тему або ідею, які заявники_ці хотіли перетворити на перформанс протягом резиденції. У результаті було відібрано 15 учасників_ць, але на момент проведення залишилося 11. Це:
Протягом 10 днів учасники_ці проходили фізичні тренінги, вивчали композицію руху, просторову драматургію, імпровізували під музику, створювали сценічні етюди. Працювали над тим, як слово переходить у рух, тіло стає способом читання тексту, а простір, партнеринг, звук і ритм формують драматургію перформансу. У центрі резиденції була п’єса Юлії Гончар «Танець проти Мурени часу» та авторський хореографічний метод Кристини Шишкарьової. Також учасники_ці займались практиками медитації та кундаліні-йоги з Юлією Гончар, яка є сертифікованою тренеркою.
Протягом резиденції розглядали/вивчали/досліджували:
25 вересня перформенсом-променадом «Мурена часу: 15 способів залишитися цілими» завершилася лабораторія Text Body Lab. Це вийшла не лінійна постановка тексту і не ілюстрація п’єси, а перформативне дослідження того, як текст існує у мовленні, звукові, ритмі, в тілесній реакції, просторі та архітектурі, пам’яті, травмі, сприйняті глядача, культурних і політичних контекстах. Фрагментарність тут стала принципом. Під час лабораторії текст розкладався на слова, звуки, ритми, просторові точки, тілесні центри й асоціації, а потім збирався заново. Так само був побудований і весь перформанс: він став реконструкцією тексту через тіла учасників. Творці не намагалися переказати текст, а досліджували його через призму: що текст робить із тілом і що тіло здатне зробити з текстом. Особливим простором для цієї роботи став Національний художній музей України, який зазнав пошкоджень унаслідок російського масованого обстрілу Києва 24 травня 2026 року і нині не має постійної експозиції. У порожніх музейних залах саме тіла учасників стали матеріалом, присутністю та експозицією перформансу.
Над перформансом працювали:
Дякуємо кураторкам Кристині Шишкарьовій та Юлії Гончар за 10 днів насичених майстеркласів, тренажів та професійних розмов, за уважність до кожного перформера і кожної перформерки, за відкритість до експериментів та дослідження взаємодії тексту й тіла. Окрема подяка партнерам – Театру Драматургів та Національному художньому музею України. Дякуємо за простір, технічне забезпечення, гостинність і довіру до цього експерименту. Дякуємо хореографці Валерії Редьці за запальне і динамічне заняття з тверку, Марині Яніній за художнє оформлення та яскраві костюми до перформансу. І, звісно, дякуємо учасникам і учасницям Text/Body Lab за ці десять днів активної роботи, включеність і відкритість, за сміливість зануритися в авторські методи кураторок, експериментувати, пробувати нове й шукати власні способи говорити через тіло. Перформанс став фінальною точкою лабораторії. Але, сподіваємося, не кінцем, адже кожен такий пошук буде продовжуватися вже у власній творчій практиці перформерів та перформерок.
Відгуки учасників_ць та кураторок:
Сергій Іванов, учасник: «За ці 10 днів резиденції мені важливо було свідомо переходити в стан спостереження. Споглядати за процесами, які ти ніби вже знаєш, але можеш раптом розкрити для себе по-новому. Люди, з якими я взаємодію тут, нагадали мені про такі речі, як натхнення, присутність і знайомство із собою через новий досвід, не заперечуючи старого, але й не тримаючись за нього. Минуле може відходити трохи назад, а продуктивним стає погляд у майбутнє, навіть короткими кроками. І, мабуть, головне, що я хочу сказати: я люблю цих людей, я люблю надихатися людьми, я хочу це пам’ятати. Навіть, якщо я колись це забуду, я вірю, що обов’язково прийде момент, коли я знову це згадаю. І це буде неймовірний перформанс. Окремо хочу подякувати кураторкам і організаторам, які створили умови для появи цієї події, цієї ідеї і, власне, для всього процесу, який ми тут прожили. Дякую за простір, у якому можна було не тільки щось створювати, а й спостерігати, сумніватися, змінюватися і знаходити нове в уже знаному».
Наталія Тарасенко, учасниця: «Неймовірно щаслива та горда бути частиною цієї лабораторії! Зануритися в цей творчий простір, творити, проживати кожен день і перформити разом із вами – справжній подарунок. Величезне дякую всій команді, організаторам і кожному учаснику за ту особливу атмосферу, у якій було так легко проявлятися і бути собою. Працювати з вами одне задоволення. Мрію, щоб ми обов’язково це повторили!»
Рада Райтаровська, учасниця: «Неймовірно теплі, яскраві, тактильні та вільні. Ви були зі мною під час моєї внутрішньої трансформації-ініціації, а це як бути присутніми на родах. Тож дякую кожному, хто був присутнім і надихав мене! Стільки компліментів я не отримувала вже давно, а для жінки та мисткині це більше, ніж повітря. Цей проєкт насправді дуже цінний досвід, який став діамантом в моєму житті».
Аліна Скорик-Доричевська, учасниця: «Ця лабораторія стала для мене великим дарунком. Пишаюся усіма нами, що попри божевільну реальність, у нас був наш острів безпечності, повного творчості. Юлю і Кристино – я вас полюбила усім серцем, дякую, що ви так довірливо створили цей простір, що тут було ціле поле проявлень, довіри до себе, до людей поруч. Кристино, я стільки всього дізналася, що іноді думала, моя голова закипить. Я дивувалася, стільки в тобі творчості і енергії, скільки щирого бажання ділитися. Олю і Віко – дякую, що ви зробили стільки, щоб така лабораторія стала дійсністю і поєднала в собі стількох прекрасних людей, дякую за вашу щоденну роботу в процесі. Марино дякую за твою, здавалося б, таку легку за твоєю енергію, включену і чарівну роботу з костюмами для нас. Ярославе твоя музика додавала особливих відчуттів і налаштовувала мене на простір і кожного. Дорогі прекрасні учасники, велике щастя вас зустріти, довіряти і творити разом. Я рада, що у нас було багато гумору, тиші і уваги. Що з кожним днем, ми відкривалися все ближче і від вас не хотілось втекти. Кожен день різний і кожен день такий цінний. Сумую за цим процесом і пишаюся, що це з нами було».
Ярослав Аносов, учасник: «Хотів подякувати всім за цю неймовірну резиденцію. Організаторкам, учасницям та учасникам, просторам, які дали можливість нам шукати та експериментувати. Я в захваті від всього та хочу ще. Цей досвід неймовірний, важливий та щирий. Сподіваюсь наші шляхи ще будуть перетинатися не одноразово. Дякую що витерпіли мій нойз, для мене це важливо бо такого ще не робив «з нуля»».
Микола Заволодько, учасник: «Кристино, дякую, такий приємний післясмак і велика кількість думок, з якими хочеться ще побути. Дякую за сміливість створювати складне і суперечливе. Я в кайфах! До нових зустрічей».
Андрій Зайцев, учасник: «Лабораторія від НСТДУ закінчилася. Сьогодні був перформанс. Дякую за цікавий довсвід Кристино і Юліє».
Кристина Шишкарьова, кураторка: «Мої дорогі перформери й уся команда Text Body lab «Танцю проти Мурени часу», я безмежно вам вдячна!!! Ми це зробили! Зробили щиро і по справжньому! За відчуттям процесу це був один із найкращих проєктів у моєму житті. Я зараз не перебільшую: те, що ми прожили разом, залишиться в моєму серці надовго. Я дякую кожному й кожній із вас просто за те, що ви є. Ви такі різні, цілісні, щирі й наповнені. Мені було неймовірно цікаво працювати з вами, спостерігати, як ви відкриваєтеся в процесі, і пізнавати вас як людей. Сподіваюся, вам теж було добре з нами і що цей досвід для когось стане початком, для когось – продовженням, для когось – нагодою щось переосмислити або, навпаки, утвердитися у власних думках. Дуже хочу вірити, що ми працювали разом не востаннє. Люблю вас усіх і цілую! Творіть, ініціюйте, не втрачайте своєї щирості і пам’ятайте про нас, бо ми вас дуже любимо!»
Публікації ЗМІ та на сайтах: