Наприкінці листопада відбулася ЗУМ-конференція «Специфіка роботи театрально-мистецьких закладів прифронтових регіонів України», на якій обговорювали особливості забезпечення діяльності українських театрів, які знаходяться в регіонах, що межують з країною-агресором, перебувають у безпосередній близькості до фронтових дій або під постійною загрозою ракетних ударів. У зустрічі взяли участь керівники театрально-мистецьких закладів Дніпра, Запоріжжя, Миколаєва, Одеси, Сум, Харкова, Херсона, Чернігова.

Основне питання, яке було в центрі уваги на зустрічі – особливості функціонування театрів у регіонах, які знаходяться у прифронтовій зоні. Учасники зустрічі наголошували на стратегічному значенні театру і забезпечення умов для показу вистав в умовах воєнного часу. Адже війна точиться не за території, а за розуми, душі і за ідентичність.

Досвід взаємодії з органами влади з питань діяльності театрів, розуміння органами місцевого самоврядування значимості театру, підтримка театральних колективів у всіх регіонах різна, хоча вимоги щодо заходів безпеки, постійні обстріли та безпосередня близькість до лінії фронту ідентичні.

У більшості прифронтових міст для показу вистав достатньо найпростішого укриття або договорів із укриттями у межах пішої доступності. Найголовніше – глядачі мають можливість відвідувати театри.

Найбільш критична ситуація, як було озвучено на зустрічі, і з чим одностайно погодилися представники інших міст, у Харкові. Адже Харків – єдине місто в Україна, де з березня 2023 р. діє заборона Ради оборони Харківської області на проведення масових заходів, в т.ч. на показ вистав.

Наразі директори харківських театрів незалежно від форм власності та підпорядкування, усвідомлюючи персональну відповідальність, сумлінно виконують розпорядження ХОВА. Натомість реальних альтернатив щодо можливості показу вистав та алгоритмів виходу із тупикової ситуації, окрім проєкту запровадження Е-афіші на даний момент немає.

Іншої кричущою проблемою харківських театрів є суттєве скорочення фінансування. Понад 10 років тому харківські театри перестали отримувати академічні надбавки, які продовжують отримувати театри інших регіонів. Наразі фонд заробітних плат скорочений, співробітники отримують від 43 до 100 (в окремих випадках) відсотків заробітної плати.

Позиція творчих працівників театрів Харкова ґрунтується на переконанні, що покази вистав у прифронтовому місті не мають припинятися. Ще з березня 2022 р. харківські митці розпочали свої виступи перед глядачами на станціях метрополітену, сьогодні всі зусилля зараз спрямовані на те, щоби грати безкоштовно у різних населених пунктах області, включаючи деокуповані. Безпечних майданчиків для показу театральних вистав в місті практично немає, до того ж орендна плата та обмежена кількість глядацьких місць роблять такі виступи нерентабельними. Попри це театри шукають можливості зустрічі із своїм глядачем.

Харківські театри опинилися у критичному становищі, очевидним є ризик того, що після перемоги в місті не залишиться життєздатних театральних колективів, талановитих митців, у глядачів зникне звичка відвідувати театри.

Учасники зустрічі визнали, що приклад Харкова – загрозливий і, на жаль, може стати сумною тенденцією в інших регіонах, що призведе, до колапсу, руйнації театральної інфраструктури, і ми втратимо потужний інструмент захисту культурної, а значить й  національної ідентичності.

Зрозуміло, що основні потреби та витрати сьогодні мають бути спрямовані на армію, витрати на культуру та матеріальну підтримку закладів культури, збереження культурної, мистецької спадщини – не видаються зайвими забаганками.

Серед інших питань, що обговорювалися під час зустрічі були: пошук альтернативних засобів фінансування окрім держбюджету. Своїм досвідом у цьому питання поділився директор Чернігівського театру, який зазнав значних руйнувань і самотужки приводив до ладу своє приміщення. Європейські інституції надають допомогу в облаштуванні укриттів, ремонтних роботах, що потребував Чернігівський музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка. Альтернативні джерела фінансування освоїли й театри Миколаєва, Херсона, Сум, Дніпра.

Також керівники театрів обговорили питання внесення театрів в перелік критичної інфраструктури, в частині областей місцева влада не прийняла рішення про внесення обласних та муніципальних театрів до такого переліку.

Керівники прийняли рішення про доцільність регулярного проведення подібних зустрічей, адже досвід і поради колег виявилися корисними і слушними.

Зустріч відбулася в рамках семінару з театрального менеджменту.