Спілка невпинно продовжує втілення цікавих проектів!
З 28 червня – 05 липня стартувала перша резиденція Лабораторії драматургії НСТДУ, проекту, про який давно мріяли, говорили і чекали. Партнером Лабораторії став Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра.
Яка вона, новітня драматургія для дітей від А до Я?
На думку Голови НСТДУ, автора та ініціатора Богдана Струтинського започаткування Лабораторії драматургії стане надійним майданчиком для розвитку сучасної української драматургії, адже, насправді, її люблять, читають і дивляться.
Сьогоднішній український театр тримає курс на зміни, у бік глядача. Вивчивши запит театру спільно з Павлом Ар’є, драматургом, феноменом сучасного українського театру, який пристав на пропозицію взяти на себе місію куратора Лабораторії, дійшли висновку, що нагальна потреба сьогодні існує саме у дитячих п’єсах.
Концепція, побудова сюжетної лінії, характеристики персонажа, кульмінація… Структура твору не є надскладним завданням для драматурга. Та аби придумати захоплюючу історію для дитини чи підлітка, автор мусить навчитися спілкуванню з ним за допомогою твору, враховуючи його вікову категорію та психологічні особливості. Саме це і було головним завданням першої резиденції Лабораторії драматургії НСТДУ розібратися, ЯК це, писати для дітей
15 учасників, що були обрані за конкурсом встигли познайомитись та прослухати курс лекцій від 7 тренерів з України та Польщі загальною тривалістю у 72 години.
«Від 3 до 10, або дитина в театрі». 2 дні і 2 лекції в компанії Кіри Степанович – старшого наукового співробітника педагогічного музею України, педагога за фахом. Понад 6 років Кіра працює в музеї, 4 з яких займається адаптацією музею до потреб особливих відвідувачів. Кіра дала учасникам деталізовану інструкцію користувача «Незрячий у театрі»: «Запам’ятайте, вистава має бути не для незрячого, а з урахуванням того, що у залі може бути присутня незряча людина. Це не одне й те саме». За Кіриною інструкцією учасники спробували себе у ролі аудіодискриптора озвучивши фрагменти з кіно та мультфільмів, а оцінку якості виконання давав Олег Лата, незрячий соціальний педагог.
Воркшоп Кіри Степанович: «Від 3 до 10, або дитина в театрі», «Незрячий у театрі: інструкція користувача».
«Бачити голос співбесідника. Соціальні світи і люди з аутизмом» чи п’єси для інклюзивного театру. Вчитися розуміти особливості створення п’єс для дітей-аутистів, які бачать світ не так, як всі, допомагали Євгенія Панічевська, голова Асоціації батьків дітей з аутизмом та Оксана Богуцька, актриса, яка працює з дітьми-аутистами в акторській студії.
Лектори: Євгенія Панічевська та Оксана Богуцька
Аби майбутні п’єси мали запит серед дитячої аудиторії і були зрозумілими необхідно вміти орієнтуватися у проблемах і інтересах вікових категорій дітей. На запрошення Павла Ар’є до дискусії четвертого дня роботи долучилася Тетяна Невойт, психолог та психоаналітик, директор сімейного психологічного центру «Клуб неслухняних дітей», викладач Чорноморського національного університету ім. Петра Могили. Разом з Тетяною говорили про теми учасників для майбутніх робіт та їхню актуальність: що цікаво для дітей віком від 3 до 6 років, від 6 до 11 років, від 11 до 15 років, від 15 до 18 років.
Тетяна Невойт
Один з розширених і об’ємних блоків навчання було присвячено драматургії для театру ляльок. Після зустрічі з Іриною Гарець, українською драматургинею, кураторкою, керівницею соціальних проектів, та Михайлом Урицьким, українським режисером театру ляльок, викладачем Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого в учасників з’явилися ідеї щодо п’єс для театру ляльок.
Ірина розповідала про те, чи вирізняється драматургія для театру ляльок від п’єс для інших театрів на основі особисто проведеного опитування серед режисерів, та запитала учасників про особисті критерії відбору творів для постановки, приклади вдалої постановки, що відповідає їхнім мистецьким вподобанням. Про що актуально писати і як співпрацювати драматургам з театром ляльок – про це говорив Михайло Урицький.
Ірина Гарець
Михайло Урицький
Багато говорили про мотивацію, зокрема, про те, «чому я пишу і для чого», з українською драматургинею, режисеркою, сценаристкою та куратором проекту «Class ACT» Наталею Ворожбит: «Писати потрібно у двох випадках: коли тебе щось хвилює, або про те, про що писати неможливо». Вона розповіла про роботу над кіносценарієм до стрічки «Кіборги» і про те, як п’єса «Погані дороги» стала театральним продовженням вражень від перебування у зоні АТО. А ще, встигла пофантазували щодо створення лабораторії, де дорослі будуть писати п’єси разом з дітьми, аби максимально врахувати їхні потреби і смаки.
Мотиваційний майстер-клас Наталії Ворожбит
Ділитися міжнародним досвідом на Лабораторію завітала спеціальна гостя Маліна Пшесьлюґа, драматург Театру анімації в Познані. На театральних майданчиках Польщі поставлено близько 30 вистав за творами Маліни, які спрямовані переважно на дитячу та юнацьку аудиторію. Її книга «Зюзія» була визнана Книгою року Польської секції Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги. Маліна – лауреат медалі молодого мистецтва, лауреат численних нагород та відзнак за твори для дітей та молоді. «У Польщі щорічно для дітей і молоді створюються кілька десятків нових текстів, написаних як професіоналами, так і дебютантами. Рушійною силою є Центр дитячого мистецтва, який проводить відкритий загальнонаціональний драматичний конкурс і, що не менш важливо, публікує вибрані тексти та пропагує їх. Завдяки їхній діяльності сьогодні в Польщі, мабуть, немає жодного театру ляльок, який би не ставив регулярно сучасну драму – вона набагато популярніша, ніж класичні казки, які ще десять років тому панували на польській сцені. Крім того, багато драматичних театрів мають у своєму репертуарі сучасні п’єси для дітей, а майже всі великі театральні фестивалі мають спеціальні блоки, присвячені новітнім виставам для молоді,» – розповідає Маліна.
Зустріч з Маліною Пшесьлюґою (Польща)
За 8 днів ми полюбили наших таких різних і таких талановитих драматургів – початківців і профі, тих, хто хоче писати для трирічних дітей і для підлітків.
НСТДУ щиро дякує за плідну роботу всім лекторам, харизматичному куратору Павлу Ар’є, який став справжнім другом всім учасникам протягом тижня, партнеру проекту – Київському академічному театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, що гостинно приймав Лабораторію протягом 4 днів та готовий втілити на своїй сцені одну з написаних п’єс. Особлива подяка за допомогу і підтримку Польському Інституту у Києві та особисто Віктору Собіянському, за гостинність – Арт-центру ім. Івана Козловського Національної оперети України, де провели вже не один освітній захід.
Ну, і звісно, це ще далеко не кінець. Попереду – написання власної п’єси, індивідуальна робота з кураторами, друга резиденція, яку заплановано на жовтень і читки та обговорення п’єс із залученням режисерів, акторів та керівників літературно-драматургічних частин у грудні 2019. “Театру потрібен драматург!”, – ця фраза, як мантра, повторювалася протягом Лабораторії щодня і приходила звідусіль. Тож, українські театри, готуйтеся! 15 драматургів знають все про актуальні тренди в дитліт, про сучасні жанри і формати, психологічні прийоми та фішки, якими можна зацікавити дитину. Вони пишуть.
– Відгуки учасників –