«Люди. Тіла. Метаморфози» – безперервний рух енергії, який, набуваючи різних форм, окреслює життєвий простір ЛЮДИНИ, знаходить ЇЇ поміж ТІЛ буденності, досліджує ЇЇ кроки в цьому світі. Це відкритий проект, що набуває завершеності у акті співтворчості з глядачем. Посилання на трансляцію вистави: https://youtu.be/IFzpmPPxsp0
Білоруський режисер Євген Корняг запрошує нас на територію фізичного театру. Це місце, де мало слів. Місце, в якому бере владу рух, символи та відчуття. Історії акторів, розказані мовою тіла, ритму, музики, звучать як відлуння зникаючих слів. Емоції, які перетворюються на жести. Чим можна заповнити самотність? Келихом вина. Скільки потрібно келихів? Один, два, три… самотність не зникає, а ти вже не в змозі зупинитися. Ти в пастці алкогольної ейфорії. Твоє почуття самотності вже заповнюється приємним післясмаком від ковтка жаданого напою. Ти опиняєшся на новій території, де стаєш сміливішим. В тебе виростають крила. Тепер ти можеш сказати щось «зайве», що може виявитись найважливішим – зізнатись у коханні, вибачитись, щиро відповісти правду. Відчуття алкогольної ейфорії поглинає тебе, але тепер ти боїшся втратити межу. Ковток – крок вперед, ковток – крок назад. Чи існує ідеальна формула винного міксу, яка здатна знищити самотність назавжди?Посилання на трансляцію вистави: https://youtu.be/uPx-RfEzihU
Сюжет п’єси побудований на основі реальної історії родини з Буковини. Драматургиня, описуючи життя персонажів, зобразила українське село на межі глобалізації з існуючими пограничними станами: бідності і уявлення про заможність, убогості культури та прагнення до нематеріальних благ цивілізації. Головна героїня твору – Буна (з буковинського діалекту «бабуся») – уособлює українські традиції, забобони, вірування. Вона жива представниця людини, що ввібрала в себе національну пам’ять з її автентичністю та «скелетами в шафі». Події в житті персонажів п’єси розвертаються так, що старенькій Буні доводиться самотужки виховувати дев’ятнадцятирічну онуку Орисю. Але це виховання для сучасної людини виглядає жорстким: Буна контролює ледь не кожен крок онуки. Орися – нове покоління, котре вже не може жити в межах традиційних консервативних форм, але як жити по новому вона ще не знає. Посилання на трансляцію вистави: https://youtu.be/Iz1lzu5wheI
Що відрізняє людей від мавп? Люди ходять в барбер-шопи, спа-салони, інколи до церкви та на виборчі дільниці. Люди мають аккаунт на фб та бажання цілеспрямовано знищувати одне одного просто зі спортивного інтересу. Найголовніше, у нас є здатність вигадувати історії, оповіді, міти. Наприклад, такий. Отруйна змія вкусила героя війни за ногу. Рана не гоїться, гниє і смердить так, що ніхто не може перебувати поруч. Героя війни ізолюють на острові, де він страждає від фізичного болю, самотності і комплексу жертви. Але настає момент, коли всі розуміють: без нього війна не завершиться. Герой повинен вирішити: залишитися страждати на острові, чи повернутись і допомогти тим, хто його сюди запроторив. Посилання на трансляцію вистави: https://youtu.be/SZkzF4lhqak
Постдокументальна вистава, яка базується на документальних історіях акторів і акторок і інспірована темами з “Гамлета” Вільяма Шекспіра та “Гамлета-Машини” Хайнера Мюллера. Гамлет у виставі „H-Effect” є колажем персонажів з культових текстів Вільяма Шекспіра і Хайнера Мюллера, а також особистого досвіду акторів і актрис — людей, які впродовж кількох останніх років робили складні вибори, що тісно пов’язані з історією їхньої країни. Цей новий, гібридний Гамлет мігрує між персонажами вистави, а кожен з них приміряє на себе його шкіру, так само, як і шкіру (мюллерової) Офелії. Посилання на трансляцію вистави: https://youtu.be/epLZ1knDvSE
Мультимедійна вистава-перформанс «Кострубізми. Кумановський» через «оживлення» графіки, перформативні й театральні прийоми, оригінальний звукоряд, синхронізований із відео та дією, відтворила світ сучасного українського художника Миколи Кумановського, який 40 років творив у Луцьку. В основі сценарію — серія його графічних та літературних робіт «Кострубізми», що до того часу не оприлюднювалася і була надана для вистави дружиною художника. Колектив створив спектакль на міксі жанрів, де присутній живий фізичний театр і де графіка художника анімована на віртуальній сцені. У ньому лише один актор, який взаємодіє з графічними зображеннями анімованих героїв химерного світу художника. Посилання на трансляцію вистави: https://youtu.be/EHHgPfsxLJo
Чорнобильдорф – археологічна опера. Нащадки людства, що вижили після серії катастроф, опиняються у пост-суспільстві, світі після смерті капіталізму, опери та філософії. Мандруючи поміж руїнами атомних станцій, закинутих церков, театрів та галерей, вони намагаються відтворити втрачену цивілізацію за допомогою археологічних перформансів-ритуалів.
Світ Чорнобильдорфу присвячений дослідженню уявного культурологічного пост-апокаліпсису. Чорнобильдорф, як “opera aperta” поєднує в собі археологічну оперу (музично-театральний перформанс) в семи новелах з множинним та відкритим фіналом, серію відео-перформансів, створених в рамках експедицій пост-урбаністичними ландшафтами, дві фіктивні інституції: Антропологічний музей Чорнобильдорфу та Інститут Чорнобильдорфської культури, а також real virtuality opera – віртуальний простір, що об’єднує всі фізичні, текстові та відео-елементи проекту в онлайн-просторі. Посилання на трансляцію вистави: https://youtu.be/ebZ-0E6FSB8
Це розповідь про життя – про його сенс і про те, що кожен завжди і всюди може свій сенс життя віднайти, не рідко там, де на це найменше сподіваєшся. Дія відбувається в музеї. Ніч, цокіт старовинного годинника, сервант з антикварним посудом, чути сопіння сторожа, та раптом у цю спокійну картину вриваються грабіжники, які, аби не попастися, розповідають веселу історію «складного» життя однієї качки. Посилання на трансляцію вистави: https://youtu.be/chlC3uOUSSw
Опера «Лис Микита» українського композитора Івана Небесного написана спеціально на замовлення Львівської національної опери. Лібрето створене режисером вистави Василем Вовкуном на основі відомої казки-поеми Івана Франка. Оперу рекомендуємо для сімейного перегляду, адже за начебто дитячою казкою та розважальним сюжетом ховаються гострі та завжди актуальні соціальні питання. Світ звірів, персонажів казки, є дуже подібний до людського суспільства, де панують свої закони боротьби за життя. Опера «Лис Микита» Івана Небесного на сцені Львівської національної опери має чимало несподіванок: від самого звучання (адже в оркестрі, поряд із традиційними інструментами, колоритно звучать цимбали, бандура, ліра і трембіта), до сценографії, яскравих костюмів та масок звірів, а також сучасних технологій 3D-проекції та світла. Посилання на трансляцію вистави: https://youtu.be/XAW4asuuIDY
У житті кожного успішного актора настає момент, коли він, занурюючись у світ мрій та фантазій, опиняється сам на сам з персонажем, якого йому так і не довелося зіграти. Зазвичай цей персонаж споріднений з ним духом, переживаннями, бажаннями і мріями. Болі та радості актора і цього персонажа збігаються. Долі їхні переплетені невловимим мереживом сну, коли реальність втрачає силу, й свідомістю заволодіває світ персонажа…
Герой «А» одержимий роллю Акакія з хрестоматійної повісті Миколи Гоголя «Шинель». І от що дивно: персонажі цієї повісті оживають в голові драматичного актора «А» у незвичному для нього самого та гоголівської історії жанрі бродвейського мюзиклу!
Здавалося б, що може бути спільного у промерзлого чиновника Акакія, який мріє про нову шинель, актора «А», що мріє зіграти Акакія в бродвейському мюзиклі, та актора Молодого театру? Ну це, звісно, словами не пояснити, це треба бачити! Посилання на трансляцію вистави: https://youtu.be/pL1CsHRDV3U
Наразі твори Михайла Булгакова надзвичайно актуальні. Після написання ним тексту повісті, яка лягла в основу інсценування, пройшло понад дев’ять десятиліть, але суспільство, не засвоївши уроки історії, знову стає на ті ж граблі.
В інсценуванні, окрім знаних метафор та алегорій, з’являються ремінісценції на інші твори Михайла Булгакова («Фатальні яйця» та «Морфій»), та прозорі алюзії на наше сьогодення. Цитати, які давно вже стали афоризмами, отримають нове звучання. Адже відоме в 20-х роках минулого століття листування Енгельса з Каутським, яке в повісті Швондер порадив почитати Шарікову, мало хто з сучасників осилив, тому режисер й авторка інсценування апелюють до впізнаваних сучасних реалей – листування сьогоднішніх політичних діячів. Посилання на трансляцію вистави: https://youtu.be/Q2nkVjjcP2c
П’єса складається з 10 окремих новел, в яких досліджуються різні ситуації у взаєминах батьків і дітей. Всі ми пасажири в поїзді під назвою «життя», який рухається від станції «народження» до станції «смерть». Цикл від народження і до смерті. Кожен з нас його проходить, але чи можемо ми змінити щось усередині цього циклу? Чи не слідуємо ми матриці поведінки наших предків? Життя пропонує нам різні зупинки і тільки від нас залежить – чи вийдемо ми з цього потяга,чи пересядемо на інший, а головне – чим ми наповнимо час цієї подорожі. Любов’ю або байдужістю? Розумінням або відчуженістю?Можливо, тягар, який ми несемо, перешкоджає нашому щастю? Ми несемо свої валізи з дитячими травмами, сумки з розчаруваннями чи коробки з ненавистю далі у свої майбутні стосунки. Ми не можемо повернутися назад, ми не можемо почати все спочатку. Що ж нам робити? Посилання на трансляцію вистави: https://youtu.be/1xTMb61PU5k