Криворізький театр «Академія руху»

Майя Гарбузюк
Театр «Академія руху» належить до тих, хто веде глядача за собою, не боючись бути незрозумілим у своїй мові та пошуках. Запропоновані виставою теми та спосіб їх художнього осмислення ставлять перед глядачами завдання, подібні до осягнення мови абстрактного живопису, читання інтелектуальної літератури, сприйняття авторського кіна. Саме такою, зокрема, є вистава «Спокушені спрагою».
У цій роботі її творці, насамперед автор О. Бельський, проговорив глибоко особисті історичні травми, пов’язані із глобальними подіями ХХ-ХХІ століть. У багатьох сенсах вистава – і автобіографічна, і підсумкова. Водночас режисеру-постановнику вдалося вийти до позачасових тем стосунків людини й Часу, людини й Історії, людини й Соціуму. Вистава – безсюжетна, збудована на асоціаціях, тут діють закони театру абсурду із розірваними причинно-наслідковими зв’язками та зруйнованою гармонією світу.

Ганна Веселовська
Чи своєчасно сьогодні осмислювати, що сталося з колишнім СРСР, що сталося з його мешканцями після розпаду на держави, особливо з тими, хто не сприйняв такого ходу історії ? Безперечно, що так. Це болючі питання для покоління до якого належить сам Олександр Бельський, яке «щось будувало, будувало і, нарешті, збудувало», а воно все вмить розвалилося. І можна тільки привітати митця, який наважився беззастережно розібратися з ілюзіями власного минулого, побачити свою прикру засліпленість і облудливу захопленість райдужними ідеями. Водночас, автор безперечно ностальгує за тим часом, коли був молодий і одержимий творчістю. А тому, виходячи із змісту спектаклю, здається, що він почасти ідеалізує минуле і не бачить успішного майбутнього.

Алла Підлужна
«Спокушені спрагою» – філософська рефлексія на події, що переживав наш народ протягом кількох десятиліть, важливих і переламних для старої країни, що розпалась, і нової, яка виникла.
Режисер «розкладає» свою ідею на чотирьох виконавців. Чотири образи – іпостасі людських характерів, різних і типових. Як вони поводитимуться у стані безвиході, в якому опинились? Героїв можна сприймати й образом однієї людини, ув’язненої у чотирьох станах людського духу. Чотири персонажі проходять етапи впізнаваних подій нашої колишньої історії: революції, війни, крах ідеалів, нав’язувана ідеологія, страх, репресії, диктатура влади…
…Краплі води виступають тут образом надії. Вони перетворюються на лід, він розтане і вдовольнить спрагу. Отака красномовна метафора перемоги спокушених спрагою людей, які хочуть знайти себе, істину, співвіднести себе з історією країни, позбутися вад минулого і віднайти гармонію світу.