З 25 по 27 липня 2025 року у Будинок актора (м. Київ) відбулася Літня школа НСТДУ «Театр без насилля: створення безпечного простору під час репетицій. Майстерня форум-театру». Партнер проєкту – ГО «Театр змін», з яким Спілка організовувала і проводила вже кілька проєктів. Театр змін активно впроваджує в Україні метод форум-театру для опрацювання складних тем та проблем, що непокоять громади. Джокерками Школи були драматургиня, кураторка культурних проєктів, акторка Олена Шамріна та театральна педагогиня, акторка, травмапедагогиня Оксана Богуцька; менторкою – співзасновниця та тренерка Школи театру пригноблених, голова ГО «Театр змін» Яна Салахова.
Яна Салахова: «Мета літньої школи – продовжити публічну дискусію, що почалася з акції #Підтримай46 чи #НеМовчи, пов’язаної зі скандалами в Молодому театрі, Карпенка-Карого та Львівському університеті імені Івана Франка. Ці події показали, що насильство й ієрархія досі глибоко вкорінені в мистецькій сфері. Ми хочемо створити простір, де можна уявити творчий процес без цього – з комунікацією, що ґрунтується на повазі до свободи та цінностей, які ми декларуємо у виставах. Ми зібрали театральних діячів/ок із різних куточків України, щоб обмінятися досвідом і знайти нові підходи до створення вистав, де свобода є не лише темою, а й умовою процесу».
На адресу Спілки надійшло 33 заявки від бажаючих взяти участь у Літній школі. При відборі зважали на мотиваційні листи, аби професія та місце роботи заявників були дотичними до театральної сфери, намагалися дотриматися гендерної рівності у співвідношенні до поданих заявок та щоб були претенденти з різних міст країни. У результаті відібрали 16, але, з різних причин, на Школу приїхало 10 учасників_ць і це: Ігнатьєва Наталія (м. Запоріжжя), Картава Анастасія (м. Суми), Лавринець Катерина (м. Луцьк) Півторак Юлія (м. Івано-Франківськ), Половко Рома (м. Київ), Савченко Ірина (м. Київ), Сардачук-Король Єва (м. Луцьк), Тимощук Наталія (м. Львів), Харабуга Анастасія (м. Біла Церква), Чікіна Катерина (м. Київ).
Зі знайомства між учасницями_ками, джокерками, менторкою і організатором розпочалася Літня школа. Начальниця відділу зовнішніх комунікацій НСТДУ Ольга Байбак передала вітання і побажання доброї роботи від Голови НСТДУ Богдана Струтинського: «Це вже друга Школа Спілки, яка відбувається разом з Театром Змін і ми раді, що все більше людей цікавиться методикою форум-театру». ️Яна Салахова: «Я дуже радію, що у нас відбувається така співпраця зі Спілкою. Бо ми партисипативний театр і про нас мало хто знає. Але нам є чим поділитися з іншими. Власне тим, як ми створюємо безпечний простір на своїх майстернях, як ми працюємо з конфліктами, і я буду рада, якщо отриманий досвід учасники_ці будуть в подальшому використовувати у своїй практиці». Джокерки Оксана Богуцька і Олена Шамріна розповіли про свій досвід роботи і співпраці з різними інституціями і чим їх зацікавила методика форум-театру, з якою вони нині активно працюють. Та побажали усім плідної праці на майстерні.
1 день Школи
Робочий день був поділений на 4 сесії і на першій джокерки запропонували різні завдання і вправи на знайомство: «Оркестр», «Три імені», «Річ як відчуття себе» та інші. На наступній сесії спільно створили список «Домовленостей», по правилах якого домовилися працювати протягом трьох днів Школи. А також учасниці_к написали на листочках свої очікування від майстерні і від себе. На третій і четвертій сесіях перейшли до практичних вправ за методом форум-театру: «Люблю – не люблю», «Броунівський рух», «Хатка, гноми, буревій», «Поводир», «Обмін поглядами», «Машина» та інші. Опісля відбувалося обговорення своїх відчуттів, емоцій, думок, які виникали при виконанні вправ. Завершили день вправою «Покажи мій стан».
2 день Школи
Другий день теж був поділений на 4 сесії і на першій джокерки об’єднали учасниць_ка у групи. Кожна група висловлювала свої думки стосовно безпечного простору під час роботи. Потім були практичні вправи «Образ антагоніста» і «Магніт» на тему «Хто чи що заважає простору бути безпечним?». Опісля на обговоренні одразу створили списки з відповідями на це питання. Далі була вправа «Інсталяція» на обрані тези зі списків, що були створені в попередніх вправах. Учасниці_к працювали в трьох групах і використовували предмети, які заздалегідь були принесені ними з дому на Школу. На третій і четвертій сесіях вибрали теми для вистав у форматі форум-театру і учасниці_к об’єдналися у дві групи. Кожна з груп розробила сюжет на обрану тему, визначила, хто якого героя/героїню виконуватиме і вибрала конфлікту ситуацію, на якій має закінчитися їхня вистава. Наприкінці вони показали замальовки до своїх вистав.
3 день Школи
В останній день Школи учасниці_к, які напередодні об’єдналися у дві групи, репетирували, а потім показували форум-вистави. Після кожного показу відбувалося обговорення: усі бажаючі висловлювали свої думки, ділилися емоціями та рефлексіями на побачене. Далі всі разом шукали вирішення конфлікту, який був показаний у кожній виставі. Наприкінці учасниці_к поділилися своїми враженнями про три дні Школи і висновками по заданій на проєкті темі. А також виокремили для себе методи, за якими варто розробляти у своїх творчих колективах безпечний і комфортний простір для роботи.
Дякуємо нашим джокеркам і менторці, що поділилися своїм досвідом і знаннями. Дякуємо учасницям_кам за активну участь, небайдужість до теми і бажання створювати безперечний простір у роботі.
Відгуки
Оксана Богуцька, джокерка: «3 дні, а ніби місяць. Такі чудові та щирі люди були поряд цей час. Так багато важливого проговорено. Дякую вам! Святкую, але не помилки».
Олена Шамріна, джокерка: «Неймовірна майстерня вийшла».
Яна Салахова, менторка: «Два року тому, коли я вперше попала на презентацію Національної спілки театральних діячів України про паратеатральні методики від Яни Партоли, у мене виникло сильне бажання будувати діалог з різними театрами, співпрацювати, обмінюватися досвідом, щоби знайти своє місце в театральному просторі України. І це вже друга школа у співпраці з НСТДУ, на якій ми знайомимо театральних діячів_ок з партисипативною методикою форум-театру. Цього разу її вела не я, а вже випускниця попередньої школи НСТДУ Олена Шамріна, на якій вона познайомилася з театром пригноблених та випускниця ШТП Оксана Богуцька. І головне для мене, що ця школа присвячена діалогу про безпечний простір, якого бракує українським театрам. Я радію, що ми можемо поділитися нашими принципами взаємодії та створення безпечного простору і актуалізувати роль людини та громадянина_ку та їх цінностей серед театральних діячів_ок. Вже на знайомстві я почула багато щемких історій про контекст війни, втрати, сильних жінок, мрії та пошук надії. І багато подяки за коло, в якому тебе можуть вислухати. Війна генерує багато болісного досвіду, який потребує осмислення і кола, який створює форум-театр можуть бути підтримкою в його опрацюванні. Коли дивилася перші варіанти форум-вистав про насильство в театрі, прийшло усвідомлення, що роль джокер_ки – створити умови, коли людина/група обере саме ту історію пригноблення, яка проситься бути розказаною, тоді виходить ідеальна форум-вистава одразу. Складна, чесна, де шкірою відчуваєш, що кожен рух і слово тут вже багато разів прожите, але тепер воно має форму та втілення, з яким приходить звільнення. Дякую Оксано і Олено».
Ірина Савченко, учасниця: «Мені потрібно було трішки часу, щоб написати це. Думки і емоції мали якось систематизуватися і вкластися в якусь притомну сюжетність. Три дні з Театром Змін та Національною спілкою театральних діячів України на майстерні “Театр без насилля”. Три напружених і важких дні, аж до виснаження. Я давно так фізично не стомлювалася. Три світлих і емоційних дні, аж до щему в очах. Я давно так не відпускала почуття і думки. Новий досвід? – Так. Нові ідеї? – Так. Нові інструменти і методики? – Так. Нові думки? – Так. Мені важко було зважитися, але, зважившись і потрапивши на майстерню, я жодної секунди не пошкодувала. Справді ментально безпечний простір, в якому ти існуєш природно і продуктивно. Дякую усім, хто був дотичний і хто забезпечував організацію майстерні – ви надихали. Дякую своїм партнерам – ви підтримували. Три дні комфортної роботи і робочого комфорту».
Рома Половко, учасник: «Я пройшов триденну Літню школу від Національної спілки театральних діячів України, де познайомився із прекрасними людьми: учасницями, джокерками, організаторами; а також познайомився із структурою форум-театру. Це був неоціненний досвід, я щиро вдячний, що мене відібрали серед людей, що подали заявки на участь. Безмежно радий, що прожив і прорефлексував свою ручну поклажу досвіду разом із людьми, які мають його більше. Мені здається, ці контакти точно не минуться після закінчення школи, а ми з усіма цими людьми будемо надалі контактувати і не втрачати зв’язок. Дякую всім».
Катерина Чікіна, учасниця: «Літня школа «Театр без насилля». Дякую за цей інтенсив НСТДУ та Театру Змін».. Прекрасні знайомства та новий досвід. Безпечний простір та довіра».
Юлія Півторак, учасниця: «Чудова лабораторія від Національної спілки театральних діячів України та Театру Змін. Підняли пласт внутрішніх питань, працювали над відповідями на них. Проводили аналіз, пошук і обговорення. Отримала дуже класний новий досвід форум-театр. Дякую кожному і кожній. Це було енергійно. Протягом трьох днів майстерні ми мали можливість опанувати інструменти для розв’язання конфліктів (навчитися використовувати техніки форум-театру для ідентифікації проблем, їх аналізу та колективного пошуку ненасильницьких рішень); зануритись у методологію форум-театру Аугусто Боаля (познайомитись з ключовими принципами та техніками, які дозволяють залучати людей на сцені та поза сценою до активної зміни реальності); розвинути емпатію та активного слухання (майстерня сприяла поглибленню розуміння потреб та кордонів колег); про створення безпечного простору (працювали над формуванням такої атмосфери, де кожен учасник почуватиметься захищеним та почутим); проявити рефлексію власного досвіду (мали можливість осмислити власні переживання та ролі у конфліктних ситуаціях, знайшовши нові підходи до їх вирішення). Мої сердечка усім причетним».
Наталія Тимощук, учасниця: «Це було круто! Дякую НСТДУ і Театру Змін».
Анастасія Картава, учасниця: «Ідеальне завершення відпустки. Таке дивовижно-магічне скупчення прекрасних людей».
Катерина Лавринець, учасниця: «НСТДУ і Театр Змін – дякую, було надихаюче!»
Волинський театр ляльок: «Поки літо кличе на відпочинок, команда Волинського академічного обласного театру ляльок продовжує вчитись, шукати, відкривати. Ми віримо, що розвиток починається з щоденного прагнення зростати, пізнавати нове і ставати кращою версією нас самих… З Києва повернулась наша режисерка-постановниця Катерина Лавринець, учасниця Літньої школи «Театр без насилля», яку проводили Національна спілка театральних діячів України та Театр Змін. У центрі уваги цього разу було створення безпечного, екологічного простору для творчості, а також форум-театр та партисипація. Цей досвід потрібен всім, щоб розуміти, як ми взаємодіємо, слухаємо і підтримуємо одне одного в творчому процесі».
Анастасія Харабуга, учасниця: «Усе колись доходить до кінця. Сумно, коли завершується щось таке чудове як Літня школа НСТДУ. Велика вдячність організаторам за цю можливість».
Наталія Ігнатьєва, учасниця: «Для мене мегасимволічно взяти участь у Літній школі НСТДУ «Театр без насилля» саме зараз: наприкінці свого дуже насиченого і складного сезону, і саме тоді, коли брала участь у протестах проти закону #12414, які організувала крутезна молодь України. Усі сенси, внутрішні цілі та бажання зійшлися. Три дні школи форум-театру – це був ніби підсумок думок і дій попередніх років, і водночас (раптом!) терапія старих травм, переосмислення власного досвіду спротиву насильству. А ще – систематизація сценаріїв “як є / як може / як має бути”, пошук вдалих рішень і механізмів побудови нетоксичної комунікації, цікаві інструменти для встановлення довіри на репетиціях. Вкотре проговоривши свій досвід, я нарешті знайшла однодумців, побачила те, чого 8-10 років тому не було: розуміння проблеми і бажання її вирішувати, а не замовчувати. Проживши у мікровиставі свою історію, ще раз гостро відчула: так не повинно бути. Ще раз переконалася, що для мене театр – це про свободу, партнерство, гру, комфорт. Ти не мусиш щомиті «чекати удару». Ти маєш кайфувати від своєї роботи, від діалогу. Ти маєш без страху й нервозності йти на сцену/в зал/кабінет. Хочу саме такого театру. Ці думки – ніби «капітан очевидність», проте їх потрібно озвучити, щоб усвідомити чітко й почати втілювати. Безпечний простір довіри і свободи не виникає за день чи навіть за рік. Особливо у великих спільнотах із задавненими травмами. Безпечний простір неможливо створити самому – тільки разом, коли всі учасники процесу хочуть і докладають зусиль. Але вірю, що він можливий, що створюю його вже і що це буде продуктивнішим у взаємодії з тими, кому теж небайдуже. Дякую за цей крутезний досвід, практику форум-театру і корисні кейси Театру змін та школі Національної спілки театральних діячів України! Дякую за інсайти і натхнення, за відверту розмову про важливе і готовність працювати разом. Дякую всім учасникам школи – ви неймовірні! Дякую людям театрів за досвід, а найбільше – за натхнення, яке ви даєте, за бажання творчості і надію на майбутнє. Дякую ЗСУ за змогу займатися творчістю і відстоювати свободу!»
Фото Вікторії Котенок
Публікації у ЗМІ: