Чотири дні в Івано-Франківську тривав мультижанровий фестиваль «Харків: (не)релокована культура», який організовувала Національна спілка театральних діячів України за підтримки Українського культурного фонду. З 12 по 15 вересня відбулося 15 мистецьких подій у приміщеннях франківських Драмтеатру, Філармонії, Театру ляльок та Підземного переходу «Ваґабундо». А саме – шість вистав, три виставки, три дискусії, дві презентації книг, один концерт.

Богдан Струтинський, Голова НСТДУ, народний артист України: «Метою цього проєкту було познайомити з культурою Харкова, його митцями і тими надбаннями, які були створені у період цієї страшної війни. Ми хотіли, щоб франківці торкнулися їхньої творчості, відчули, чим живуть і дихають нині харків’яни. Тож я хотів би подякувати експертам УКФ, які підтримали наш проєкт, приймаючій стороні – керівникам Драмтеатру, Театру ляльок, Філармонії і галереї «Ваґабундо», усім митцям, які долучилися до фестивалю і зголосилися приїхати. Адже нині дуже важливо не ставити себе на паузу. Розуміти, що культура завжди на часі. Особливо, такі інтелектуальні види мистецтва як театр і література, художнє мистецтво і музика. Адже вони можуть змінити нас на краще».

На відкриття фесту прийшли представники міської і обласної адміністрації Франківська – міський Голова Руслан Марцінків, його заступник Віталій Федорків, начальниця Управління культури національностей та релігій ОДА Тетяна Бойко.

Ростислав Марцінків, міський Голова Івано-Франківська: «Ця трансформація, яка зараз відбувається в Україні, зокрема обмін культурою, приведе тільки до одного – Україна стане набагато сильнішою. У місті дуже багато релокованих підприємств Харкова. Тому подія є дуже важливою. Ми – одне велике поле, просто різні квіти, які ростуть на цьому полі».

У фестивалі взяли участь близько 100 митців і культурних діячів Харкова, які повноцінно змогли презентували свої творчі роботи, створені після повномасштабного вторгнення.

Ольга Байбак, керівниця відділу зовнішніх комунікацій та кураторка творчих проєктів НСТДУ, керівниця проєкту «Харків (не)релокована культура»: «Нам хотілося, щоб відбувся контакт культур і мистецтва з різних областей України. Харків наразі єдине місто, в якому місцевою владою заборонено провадити діяльність в межах своїх приміщень Однак, багато харківських митців та культурних діячів, не зважаючи ні на що, продовжують залишатися і працювати у своєму місті».

Вистави показали чотири театральні колективи з Харкова. Відкривав фест народним фарсом «Нехай щастить» за мотивами п’єси Баси Джанікашвілі «Війнонька» Театр ім. Т.Г. Шевченка. Вистава була створена в перші місяці повномасштабного вторгнення, побувала в різних куточках України, в тому числі на фронті, і торік отримала нагороду Фестивалю-Премії ГРА у номінації «найкраща вистава-рефлексія на події російсько-української війни». Наступним Драматичний театр показував еротичну радіовиставу «Місто». Постановка, створена Ольгою Турутею-Прасоловою за однойменним романом Валер’яна Підмогильного, досліджує і вивчає українця зразка 1927 року, а саме молодого хлопця з села, а згодом письменника-початківця Степана Радченка: на скільки він співзвучний з сьогоденням, які він ставить перед собою життєві цілі, які кризи долає в письменстві і особистому житті.

Харківський театр ляльок привіз на фестиваль дві вистави. Першою була презентована містична повість «Калинова сопілка». Її створила Лілія Осєйчук за твором Оксани Забужко і вона є жіночою версією про Каїна та Авеля. Історія про Оленку і Ганусю оповита таємничими символічними образами, пластичними малюнками, гіпнотичною музикою і піснями на вірші харківської поетки Діани Чмуж. На наступний день відбулося два покази вистави «Жираф Монс». Оксана Дмітрієва поставила казку за твором харківського письменника і драматурга Олега Михайлова. Прониклива і чуттєва історія про маленького жирафа, який жив у зоопарку і про якого забули, коли «з неба почало падати каміння», зворушила дітей і змусила просльозитися батьків. У цей же день Олег Михайлов презентував в рамках фесту свої книги – збірки казок «Дивна весна» (художниця Катерина Гордієнко) і казку «Жираф Монс» (художник Костянтин Зоркін, дизайнерка Надія Величко). До презентації долучилася акторка Франківського драмтеатру Надія Левченко, яка прочитала казку «Хто живе в метро?» у супроводі музики та анімації.

В останній день фесту дві вистави показав Театр «Нафта». Першою перформативно-фізичну моновиставу «Хтось такі як я» за текстом Люби Ільницької показала режисера і перформерка Ніна Хижна. Вона перевтілювалася в різних за віком, статтю, професією людей, щоб показати різні досвіди, світовідчуття та реакції тих, хто щодня перебуває в небезпеці через війну, зустрічається і знаходить спосіб протистояти страху. В основі вистави тексти реальних українців, з якими брали інтерв’ю творці вистави. Їхній внутрішній стан акторка дуже точно і вивірено передавала через пластику – рухи, фізичні звички, жести, міміку. Другою була показана музично-сюрреалістична трагікомедія «Веселка на Салтівці», режисером, актором і автором сценарію якої є Артем Вусик. Це його автобіографічна історія, яка пов’язана з одним із районів Харкова, що має назву Салтівка. Своїми поетичними та іронічними розповідями, драйвовими піснями, епатажними пластичними мініатюрами актор просто закохав глядачів у цей спальний район, який вважається хуліганським і дуже нині понівечений через війну. Допомагали йому передати особливу атмосферу, ритм і настрій цього району музиканти, які грали наживо авторські композиції.

Яна Партола, деканка театрального факультету Харківського університету мистецтв ім. І. П. Котляревського, співкураторка проєкту «Харків (не)релокована культура»: «На цьому фестивалі я відчула згуртованість театрального і мистецького сектора не тільки в середині Харкова, а й в цілому – всієї України. Ми маємо цей момент запам’ятати і не втратити після перемоги. Потрібно розуміти, що треба бути разом, бо підтримка і допомога вкрай важлива буде і надалі, і завжди».

В рамках фесту була презентована концертна програма «Харків. НастАння». Глядачі слухали різножанрові композиції харківських композиторів Федора Якименка, Сергія Борткевича, Юлія Мейтуса, Валентина Бібіка, Олександра Щетинського, Руслана Каширцева, а також авторські композиції Сергія Давидова та слобожанський спів у виконанні Катерини Кудріновської. Музичні номери виконували музиканти, які є викладачами (і колишніми випускниками) Харківського університету мистецтв: Олег Копелюк, Ігор Седюк, Максим Шадько (фортепіано), Сергій Давидов (джазове фортепіано), Ігор Чернявський (скрипка), Катерина Курдіновська (слобожанський спів), Руслан Каширцев (кларнет). Вела концертну програму докторка мистецтвознавства, професорка Юлія Ніколаєвська. Глядачі через музику та тексти ведучої мали можливість відчути атмосферу Харкова, зміну його настрою у різні історичні часи.

У фоє Франківського драмтеатру були презентовані три виставки. Виставка «Антитекст» Харківського літературного музею – це конструкції з текстами-історіями, покликані показати, як оприявлювалась культурна пам’ять українців упродовж останніх 100 років. Авторську екскурсію для відвідувачів провела заступниця директорки музею Тетяна Ігошина. Виставка «Харків: (не)релокована культура (22-24)» – це фотороботи відомого митця Олександра Осіпова: місто, вистави і концерти після початку повномасштабного вторгнення. Виставка «Aza nizi maza» – це фотокопії робіт дітей, що займаються в художній студії Aza Nizi Maza. Автори проєкту 15 хлопців та дівчат (від 6 до 16 років), які під керівництвом викладачів створили 12 монументальних робіт, що стали спробами осмислити досвід війни. Роботи були створені навесні 2022 року у харківському метро, де люди жили і переховувалися від обстрілів; розміщені на колонах на станції метро «Історичний музей», де вони знаходяться й сьогодні.

Також в рамках фесту були проведені три дискусії. Першу дискусію «Валізи з досвідом: внутрішня міграція як стимул для розвитку» модерувала виконавча директорка Радіо Хартія (Харків) Іванна Скиба-Якубова. У зустрічі взяли участь: ректорка Харківської Школи Архітектури Ірина Мацевко, співзасновниця галереї “Асортиментна кімната” та медіа про мистецтво Рost impreza Альона Каравай, художниця Ольга Бабак, кураторка, культурологиня, письменниця і дослідниця Ася Цісар, кураторка творчих проєктів НСТДУ Ольга Байбак. Онлайн долучилася режисера Олена Апчел, яка нині перебуває у зоні бойових дій у складі Нацгвардії. Учасниці дискусії мають досвід вимушеної міграції. Під час бесіди говорили про відчуття дому, що було втрачено, а що віднайдено, про внутрішні зміни, про віднайдення суб’єктності, про повернення і рішення не повертатися. Своїми думками і досвідом також ділилися глядачі.

Іванна Скиба-Якубова, поетка, публіцистка, виконавча директорка Радіо Хартія (Харків): «Мушу зізнатися – я приїхала у Франківськ у стані тотальної виснаженості. Бо запуск будь-якого медійного стартапу «вбиває», і життя в Харкові під постійними обстрілами на величезній швидкості, коли тобі треба встигнути поки ти ще живий… Зараз я страшенно вдячна – Національній спілці театральних діячів, яка організувала фест, УКФ, що підтримує хороші проєкти, Франківському драмтеатру, який нас прийняв, і спільноті, яка прийшла до нас. Вдячна за те, що мені було страшенно важливо сказати самій собі, що я дуже боюся втратити свій дім… А це означає, що я зроблю ВСЕ для того, щоб його не втратити».

Другу дискусію «Складні ідентичності міста: дослідження через мистецтво» модерувала кандидатка мистецтвознавства Яна Партола. На зустрічі були представлені два мистецьких проєкти. Актор і копродюсер Микола Набока презентував фільм «Що нам робити з цими будівлями?», який був створений англійським режисером Джонатаном Бен-Шаулем у вересні 2021. Микола розповів, як виникла ідея створення цієї стрічки, методологію, яка лягла в основу цієї роботи (школу фізичного театру Жака Лекока в Парижі і знайомство творців фільму в цій школі), а також про головну ідею, яка полягала у вивченні і дослідженні радянських архітектурних споруд Харкова та спробу передати свої враження і відчуття цих будівель через рух і мову тіла. Наступний проєкт, що має назву «Іменем міста», презентували керівниця Харківського літ музею Тетяна Пилипчук та її заступниця Тетяна Ігошина. До його створення долучилися такі харківські митці як художник Костянтин Зоркін, архітектор Віктор Дворніков, літературознавець Євгеній Стасіневич, режисер Денис Воронцов, поетка Наталка Маринчак, дизайнера і засновниця UFEG Марина Лосева. «Іменем міста» – це поле експерименту, коли різні митці, науковці зібрались, щоб спільно осмислювати досвід міста на межі життя і смерті, знайти нову мову, щоб зафіксувати цей досвід і розказати про нього іншим. Творці детально розповіли про цю роботу і через презентацію показали художню виставку, фото з документального фільму, комікси, музейний маршрут містом.

Тетяна Пилипчук, директорка Харківського літературного музею: «Сьогодні важливо бути ближчими один до одного. Тому цей фестиваль про єднання країни, про те, що ми, на жаль, мало знаємо один одного. Треба розуміти, що росія нищить нашу країну, у тому числі через культуру. Тобто, геноцид відбувається із застосуванням механізмів нищення української культури. Уявляєте собі Харків, з якого виїдуть всі театри, музеї, музичні гурти, художники, митці? Я – ні…»

Спікерками 3 дискусії «Намисто історій: хто вив’язує вузлики» були поетка, шеф-редакторка видавництва VIVAT Олена Рибка та письменниця, драматургиня Юліта Ран. На зустрічі були представлені чотири книги видавництва VIVAT. Збірка оповідань «Мотанка», написана в жанрі фантастики про жіночий досвід проживання війни та неймовірну силу, яка проявляється за особливих обставин. Репортажна книжка Євгенії Подобної «Її війна», збірка історій кохання під час війни «Я тебе… війна» Христини Біляковської та Вікторії Середи. Збірка оповідань «Словник війни» про людей, які змушені були покинути домівки й пуститися в невідоме, чиє життя змінила війна. Спікерки читали уривки з книг, розповідали про героїв та авторів, спільно з присутніми людьми ділилися своїм досвідом переживання кризових моментів, порадами, як переживати емоційні сплески і якими приємними речами наповнювати своє сьогодення. В рамках фесту письменниця Юліта Ран також презентувала свої книги-комікси – «Пес Патрон і Великий Т» і «Пес Патрон і Шкарпетковий монстр» (художниця Катя Підлісна, видавництво «Ранок»). На зустрічі вона розповіла все про героїв книжки, пограла з дітьми у різні ігри та спільно вони написали листа Псу Патрону.

Загалом події проєкту відвідало біля 1200 глядачів! Фестиваль об’єднав на чотири дні українців з різних регіонів країни. Спонукав до знайомств, розмов і рефлексій, посмішок і сліз радості, обміну досвідом, емоціями та враженнями. Організатор має надію, що цей культурний діалог продовжиться і переросте у нові творчі проєкти.

Кирило Лукаш, актор, журналіст, ведучий радіо «Накипіло», член команди проєкту «Харків (не)релокована культура»: «Ворог хоче, щоб ми замовчали: щоб не було вистав, виставок, музики, розмов про літературу. А Харків весь час опирається цьому і каже: ні, буде! Тому це дуже круто, що такий діялог між заходом і сходом України відбувся. Я багато говорив під час фесту, що подібне зшиває країну найміцнішими нитками — нитками культури. Направду вважаю, що саме культурні зв’язки (не економічні чи якісь ще інші) є найміцнішими найефективнішими та найкориснішими. Бо економіка, екологія, політика etc. є похідним від культури. Не навпаки. Так мені здається. Подібний діалог мав початися і бути підтриманий на всіх щабелях і рівнях протягом усіх 33-років по відновленню Незалежності України. Подібного відверто не вистачало й не вистачає… Як мені сказав один друг, що нині воює на Донбасі, напередодні фесту: «Культура має дати відповідь на питання «хто ми?», а ваша митецька поїздка з Харкова до Франика має зробити цю відповідь спільною для всіх». Дякуємо ЗСУ завжди!».

Фото з фестивалю – Ірини Деркач.

Дякуємо за гостинність франківчанам – керівникам і працівникам театрів, філармонії та галереї, а харків’янам за участь у проєкті! Висловлюємо подяку глядачам за цікавість до фестивалю! Дякуємо усім учасникам команди проєкту, яка об’єднала три міста, і експертам УКФ, що підтримали проєкт та надали фінансування.

Висловлюємо подяку інформаційним партнерам проєкту медіа Post Impreza та Радіо Накипіло, а також усім представникам ЗМІ, які підтримали фест своїми публікаціями, радіоефірами, теле- та відеосюжетами (всього – 116 виходів!). За посиланнями нижче публікуємо деякі з них: