З 2 по 8 липня 2023 року у затишному креативному просторі у самому серці Івано-Франківська відбулася перша резиденція IV Лабораторії драматургії, яку організовує Національна спілка театральних діячів України за підтримки Українського культурного фонду. Тема ІV Лабораторії: «Як говорити про війну у драматургічних текстах». Мета заходу – створення актуальних якісних п’єс, налагодження співпраці між режисерами і драматургами, збільшення присутності сучасної української драматургії в театрах України та за кордоном.
Проєкт засновано 2019 року за ініціативи Голови НСТДУ Богдана Струтинського: «Нині, під час повномасштабної війни, багато театрів прагне говорити з публікою про наболіле, про наше сьогодення, але не всі розуміють, як саме це робити, які теми можна, а які не варто піднімати, як подавати тему війни, аби не травмувати. Та сама історія з драматургами. Тому важливо нині дати інструменти і вектори роботи, аби на світ з’явилися нові якісні тексти на тему війни, які спонукали би до нових постановок».
Кураторами IV Лабораторії запрошені відомі і популярні українські драматурги Павло Ар’є та Лєна Лягушонкова.
Павло Ар’є – українсько-німецький драматург і перекладач, режисер та актор, лауреат конкурсу «Коронація слова 2011», учасник міжнародної програми British Council Ukraine та театру Royal Court (Лондон), номінант премії «Berliner des Jahres 2022»: «Наша драматургічна лабораторія – місце концентрації неймовірної сили неймовірних митців. Цю силу ми хочемо направити на перемогу добра, нашу перемогу». Під його уважним наставництвом пройшли попередні три Лабораторії, на яких було написано близько 30 нових п’єс.
Лєна Лягушонкова лавреатка премії «Краща молода драматургиня Європи 2022 року» від Schauspiel Stuttgart (а це майже «Оскар» в царині європейської драматургії): «Хто розповідає історії, той управляє всім. Напиши свою – стань володаркою/володарем світом, не привертаючи уваги санітарів». На І і ІІ Лабораторії драматургії вона була учасницею, написала п’єси «Чапаєв і Василіса» та «Чума». Вже на ІІІ Лабораторію вона була запрошена як співкураторка Павла Ар’є.
За попередньою реєстрацією організаторами було відібрано 12 учасників: 6 драматургів (Оксана Гриценко, Ганна Захожа, Лєна Кудаєва, Ольга Мацюпа, Олег Михайлов, Анастасія Пугач) та 6 режисерів (Іван Данілін, Дмитро Леончик, Дмитро Некрасов, Катерина Парфир’єва, Аліна Рашко, Олена Ткачук).
Лектором IV Лабораторії була драматургиня і письменниця Ірина Гарець. З 2011 року її п’єси у шорт-, лонглістах і є переможцями міжнародних та вітчизняних драматургічних конкурсів та фестивалів. Вона є керівницею Театру сучасного діалогу у Полтаві, кураторкою, авторкою освітніх та театральних проєктів, засновницею порталу сучасної української драматургії UKRDRAMAHUB, співзасновниця Театру драматургів та фестивалю «Липневий мед». Ірина була лекторкою І Лабораторії і учасницею ІІІ Лабораторії драматургії НСТДУ. Її п’єси поставлені на сценах багатьох українських театрів: «Співпраця режисера/ки і драматурга/гині буває плідною, красивою і змістовною, а буває кривавою. Я нарахувала 14 своїх спільних робіт з різними режисерами і режисерками. Так що ділюся суперсилою як залишитися живими, не вбити партнера чи партнерку по роботі і навіть отримати задоволення від співпраці».
Тема цьогорічної Лабораторії «Як писати про війну» апріорі вимагала зустрічі і консультації з високопрофесійним психологом. Для цього було запрошено Оксану Татарин – дипломовану спеціалістку в області психології. Вона пройшла сертифікований курс «Психотерапія травм», є практиком, майстром і тренером «Нейролінгвістичного програмування». 2022 року закінчила курс «Робота з ПТС у військових та робота з родинами військових». Після повномасштабного вторгнення надавала волонтерську допомогу. У Оксани є досвід спілкування з військовими з передової. Вона активно підтримує дружин бійців.
На Лабораторії було розглянуто безліч питань, які на сьогодні є «гарячими», назрілими і злободенними.
Першого дня відбулося знайомство між учасниками і лекторами, обмін очікуваннями, поговорили трохи про проблеми, про трохи про вже існуючі рішення, а також про те, що сьогодні ми вважаємо рішеннями. А далі була теорія і практика. Розібравши структуру драматургічного твору на прикладі мультиплікаційного фільму «Жив був пес», учасники та учасниці під керівництвом лекторки Ірини Гарець спробували запропонувати альтернативний варіант розвитку історії.
На другий день учасників чекала дискусія «ДраматургVSрежисер: різні моделі театру і взаємовідносин», розбір «Що писали до нас?», бо тема війни не є новою ні в літературі, ні в театрі. Далі учасники слухали лекцію від драматурга Павла Ар’є.
Третій день був дуже насиченим. Презентація конкурсу програми ЄС «Креативна Європа»і– «Європейські проєкти співпраці 2023» від проєктного менеджера Creative Europe Desk Ukraine Миколи Ульянова викликала жваве обговорення, особливо, коли мова зайшла про індивідуальні тревел-гранти. Учасники/-ці незалежно від спрямування діяльності (режисура чи драматургія) зрозуміли, що індивідуальні гранти можуть відкрити можливість для знайомств, обміну досвідом, навчання і навіть створення проєктів. Лєна Лягушонкова розпочала свій робочий день з тренування фем-оптики. Розібрали типові стереотипи та інструменти їх деконструкції, зафіксували, якими тестами перевіряється гендерна чутливість драматургічного твору чи вистави, виконали вправу, спробувавши написати історію, не видавши гендер персонажа/-ки. Друга частина тренажу була присвячена розбору жанрів та штампів. Назвали типові штампи в драматургії й театрі, знов-таки розібрали інструменти роботи з ними. А потім закріпили це на практиці роботою в парах, де партнери обмінялися штампами, які спробували деконструювати.
Четвертий день Лабораторії був присвячений роботі режисерів з драматургами. Отримавши завдання від Ірини Гарець, пари «драматург-режисер» створювали текст, а потім презентували його на загал. Робота мала містити по 5 пунктів на кожну тему: Я не розкажу тобі про… Я можу тобі розказати про… Війна для мене це… Потім драматурги/-ні поділилися своїм досвідом співпраці з режисерами/ ками: позитивним і болісним, результативним і ні, а також розглянули, у який спосіб можуть взаємодіяти постановник та автор тексту. Цікавою темою для розмови стали тексти та фільми про війну, написані до нашої війни. Лєна Лягушонкова поділилася власною добіркою літератури та кінофільмів, рекомендованих до читання/перегляду.
На п’ятий день відбулася зустріч з психологинею Оксаною Татарин, яка розпочала розмову з відповідей на питання учасників: Про що писати зовсім не можна – табу? Чи існують найбільш травмуючі теми? Як найкраще описувати травмуючі події – відверто (прямо) або через метафору (асоціацію)? Чи є місце власним рефлексіям автора/авторки у текстах про війну? Чи можна використовувати власний досвід? Про методи зняття стресу, коли автор /авторка працює над травмуючим або ретравмуючим для себе текстом. Друга половина лекції була присвячена особливостям та правилам інтерв’ювання очевидців: які питання, як ставити, а які краще не задавати, як включити інтерв’юйованого, як дистанціюватися, етичні питання тощо.
Шостий день Лабораторії розпочався майстер-класом з психологинею Оксаною Татарин. Спочатку розібралися з позиціями сприйняття: Я-позиція, Ти-позиція та Позиція спостерігача. Через демонстрацію Оксана показала, як працює кожна позиція. Разом з професіоналом учасники Лабораторії прийшли до висновку, що драматург користується всіма позиціями сприйняття, але найчастіше – третьою, дисоціацією. Далі Оксана поділилася з учасниками/-цями інструментами роботи з негативними ситуаціями та роботи з основними емоціями, які сьогодні домінують: гнів і печаль. Драматургиня Лєна Лягушонкова продовжила день лекцією про колоніалізм, шароварщину й байрактарщину. Поговорили про причини цих явищ і яким чином вони можуть проявлятися в драматургії й театрі.
Сьомого дня драматургині і драматурги представили розкадровки своїх майбутніх п’єс. Сцена за сценою автори розкривали свої задуми: у когось вестерн, дія якого відбувається на Хмельниччині; у когось історія про польських волонтерів та українських переселенців; хтось розповів реальну історію жінки, що пережила допити ФСБ. Дехто змінив перший задум і на нас чекає майже родинна сага та фарс.
На другій резиденції (відбудеться у вересні) запланована робота над створеними текстами, консультації з кураторами, воркшопи. Заключний етап IV Лабораторії – перформативні читання створених п’єс.
В основу візуалізації проєкту лягли малюнки драматургині і художниці Людмили Тимошенко, створені спеціально для IV Лабораторії драматургії: «Образ корови, яка пасеться у жовтому полі неподалік від сільських мазанок для мене є чимось, що найбільше втілює картину мирного життя. Тінь винищувача на зображенні руйнує цей образ, створюючи відчуття катастрофи, наслідки якої в осяжному майбутньому передбачити важко. Корови про це нічого не знають, але на їхні страждання це не впливає жодним чином».
Відгуки учасників та кураторів на нашому Ютуб-каналі.
Відгуки про IV Лабораторію драматургії у ЗМІ: